Читати книгу - "Хіморода, Анастасія Тоцька"

Єремій враз згадує пожежу у гуртожитку, він знов не знає що робити, бігає очима по людях, а вони всі різні, по-різному реагують, хтось знімає відео для соцмереж, а хтось перелякано плаче від спалаху. Дехто так само не знає, як реагувати, як і тоді... у гуртожитку. Єремій ніби переживає ці події удруге, він знов стає безпомічним нервово оглядаючи все навколо і палаючу автівку, від якої майже нічого скоро не залишиться. Але враз, він згадує про Агнесу. Що вона відчуває? Те ж саме, що і він тоді? Вона у паніці? Автівка не малого коштує... А може вона орендована, чи куплена за кошти, що довго накопичувались? Як так вийшло, що вона згоріла? Хтось її підпалив? Що сталося?

Єремій озирнувся у пошуках Агнеси і обертаючись назад нарешті побачив її постать. Вона стояла дивлячись на свою палаючу автівку, ніби нічого не трапилось, ніби вона сама спланувала її підпал. Ніби безжалісна ворона, така ж чорна і лякаюча, із таким же холодним поглядом, який може з'їсти тебе повністю. Поряд не було нікого байдужого, окрім Агнеси.

"Їй все одно? Чому це так лякає?"

Машину загасили, але її буде важко відремонтувати, краще купити нову і забути про те, що трапилось. Агнеса вчинила скандал на заправній станції, вона має право на відшкодування, та це не допомогло, бо ніхто із робітників, впринципі, не був винуватим, камери показали, що злочин був вчинений звичайним перехожим, який неохайно кинув недопалок цигарки поряд з машиною дівчини. Заправна станція не може нести за це відповідальність... Ідіотське виправдання. І що? Писати скаргу? У книгу скарг? І що? Що повинно статись?

Автівку забрали евакуатором. Після вирішення усіх проблем з нею, Агнеса та Єремій повернулись додому. На таксі. Хлопчина вів себе тихо — тихо прийняв душ і тихо ліг спати. Агнеса теж мовчала.

Серед ночі дівчина вийшла з кімнати на кухню, із бажанням попити чаю. Єремій прокинувся від шороху і звернувся до Агнеси.

— Вам не спиться?

Дівчина повернулась до хлопця обличчям, це питання застало її зненацька.

— Просто захотілось чаю. Ти будеш?

Агнеса зробила чай на двох і вже за кілька хвилин колеги сиділи разом за столом.

— Агнесо Адамівно, сьогодні... Вам було байдуже?

Дівчина підняла очі на Єремія.

— Я не хочу Вам робити боляче, але тоді, коли у Вас горіла машина — я подумав, що Вам байдуже. Усі навколо щось відчували: страх; розгубленість... Але Ви просто дивились.

— Знаєш звідки виникають всі емоції?

— Що?

— Від здивування. Спочатку людина дивується, а потім з'являється післясмак у вигляді будь-якої емоції: страх; розгубленість; радість...

— Ви хочете сказати, що не здивувались?

— Так. Чомусь, у мене було відчуття, що щось таке трапиться і, чомусь, мені було зовсім не дивно.

— Тоді чому Ви не можете заснути? Якщо Вам було... байдуже...

Агнеса стурбовано поглянула на хлопця, її очі показували вагання. Дівчина не знала, чи слід їй розповідати про те, що у неї на душі.

— Агнесо Адамівно?

— Мені страшно від того, що мені було байдуже, — сказала Агнеса, встаючи і йдучи до раковини, щоб помити чашку, звідки вона вже випила свій чай.

Це було щось на кшталт секрету. Великого секрету лиш для однієї людини. Тепер цей секрет лиш між двох.

_________________________________

Як би ви відреагували на таку бурду в житті? Що б ви вирішили робити? Якщо знайшли помилку у написанні, дуже прошу звернутись у коментарі до твору, буду дуже вдячна і подарую вам свій безмежний респект!