Читати книгу - "Якось 31 грудня, або Що ви собі дозволяєте?, Софія Чайка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Мама, вона така велика! Колюча!
Іванко радісно підстрибував біля лісової красуні і навіть спробував її обійняти. Сергій кинувся йому допомагати, але без Галі вони все ж не обійшлися. А потім втрьох кружляли навколо ялинки, пустуючи та викрикуючи дитячу пісеньку, поки, регочучі, Іванко не впав на підлогу.
Галя і Сергій влаштувалися на дивані, намагаючись віддихатися.
– Спасибі тобі.
– За що?
– За ялинку. За сміх Іванка. За свято. Завтра приїдуть мої батьки, а сьогодні...
– А можна мені залишитися? Ти тільки нічого такого не думай, я не з жалю. Просто... Вдома мене ніхто не чекає.
Галя поглянула на гостя, але Сергій не дивився в її бік. Він спостерігав за Іванком, який діставав новорічні іграшки з картонних коробок. Жінка вже відкрила рота, щоб запитати, чому так вийшло, але потім передумала. Замість цього завзято оголосила:
– Що ж, втрьох веселіше! Здається, у мене десь прихована пляшка шампанського. Не «Дом Періньон», але пити можна.
Сергій взяв її за руку і прошепотів:
– Спасибі.
– На здоров'я! – Галя потисла широку долоню і підвелася з дивана. – Раз у нас сьогодні гість, я прямую в кухню. А ви, чоловіки, наряджайте ялинку.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Якось 31 грудня, або Що ви собі дозволяєте?, Софія Чайка», після закриття браузера.
