Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

Тимчасом як нерівність зростає майже в усіх індустріалізованих країнах, Сполучені Штати все одно залишаються в цій галузі беззаперечним «лідером». Згідно з аналізом, що його здійснило ЦРУ, нерівність доходів у Америці приблизно така сама, як і на Філіппінах, і значно перевищує нерівність в Єгипті, Ємені й Тунісі [38]. Дослідження свідчать також, що економічна мобільність (міра можливості того, що діти людей із низькими статками спроможуться переміститися до верхніх позначок шкали доходів) є в Сполучених Штатах значно нижчою, ніж у всіх Європейських країнах. Іншими словами, одна з найбільш фундаментальних ідей, уплетених в Американський епос — переконання в тому, що кожен може досягти успіху завдяки тяжкій праці й наполегливості — насправді не має міцного підґрунтя в статистичній реальності.

Якщо розглядати кожного індивіда окремо, то помітити нерівність буває вельми важко. Більшість людей мають схильність зосереджувати свою увагу на місцевому рівні, локально. Вони переймаються, чи успішно йдуть їхні справи порівняно з сусідом, а не з керівником Фонду ризикового інвестування (Funds investing risk), якого, вони, скоріш за все, ніколи в житті не зустрінуть на вулиці. Згідно з опитуваннями, більшість американців сильно недооцінюють наявний рівень розбіжності в доходах, а коли їх просять вказати «ідеальний», на їхню думку, розподіл національного доходу, то вони називають варіант, який в реальному світі існує лише в скандинавських країнах соціальної демократії[12] [39].

Та все ж нерівність має реальні наслідки, які виходять далеко за межі звичайного невдоволення тим, що вам ніяк не вдається наздогнати Джонсів. Найпомітнішим є той факт, що, схоже, приголомшливий успіх тих, хто перебуває на верхніх щаблях, залежить від погіршення перспектив решти населення. Стара оповідка про те, що приплив неодмінно піднімає догори геть усі човни, починає втрачати свій сенс, якщо люди не отримували істотного підвищення зарплати ще з часів президента Ніксона.

Існує також цілком очевидний ризик того, що фінансова еліта монополізує політичну владу. В Сполучених Штатах, на відміну від будь-якої іншої розвиненої демократичної країни, гроші є мало не єдиним рушієм політики. Багаті індивіди та контрольовані ними організації мають змогу формувати урядову політику через грошові пожертви політикам і через лобіювання, тож така практика часто призводить до результатів, що напевно супе­речать інтересам суспільства і його справжнім прагненням. Що більше ті, хто перебуває на верхніх щаблях шкали розподілу доходів, відсторонюються від суспільства — живучи в такій собі бульбашці, яка ізолює їх від майже всіх тих реалій, що постають перед типовими американцями, — то збільшується реальний ризик того, що у них зникне бажання здійснювати витрати на благо суспільства й інвестувати в інфраструктуру, від якої залежить решта громадян.

Захмарні статки тих, хто перебуває на самісінькому вершечку соціальної піраміди, можуть, зрештою, перетворитися на загрозу демократичному урядуванню. Однак найнагальнішою проблемою для більшості представників середнього класу і класу робітників є те, що шанси знайти роботу на ринку праці загалом знижуються.

Падіння доходів і неповна зайнятість серед тих, хто нещодавно закінчив ВНЗ

Диплом про чотирирічну вищу освіту став майже повсюдно вважатися основною вірчою грамотою для потрапляння до середнього класу. Станом на 2012 рік середня погодинна зарплата випускників ВНЗ була більш, ніж на 80 % вищою за середню зарплату випускників середніх шкіл [40]. Цей «інститутський» додаток до зарплати є відображенням того феномену, який економісти називають «кваліфікаційно зубумовленим технічним прогресом» (КОТП) (skill biased technological change, SBTC).[13] Суть КОТП полягає в тому, що інформаційні технології автоматизували або знецінили роботу, яку виконують менш освічені та менш кваліфіковані робітники, одночасно підвищивши відносну вартість інтелектуально складніших операцій, які, зазвичай, виконуються випускниками ВНЗ.

Учений ступінь або високий професійний розряд забезпечують іще вищі доходи, і, фактично, після того, як двадцяте століття перетекло в двадцять перше, перспективи тих молодих випускників ВНЗ, які не мають ученого ступеня, виглядають вже не такими привабливими, як раніше. Якщо взяти до уваги дані одного аналітичного дослідження, доходи молодих працівників, які мають лише диплом бакалавра, впали протягом 2000–2010 років майже на 15 %, і це падіння почалося задовго до початку фінансової кризи 2008 року.

Окрім того, перед нещодавніми випускниками ВНЗ постає проблема неповної зайнятості. За деякими даними, аж половина нещодавніх випускників не можуть знайти роботу за професією, яка могла б стати для них першою важливою кар’єрною сходинкою. Багатьом із цих безталанних випускників, можливо, буде надзвичайно важко вийти на солідну соціальну траєкторію, яка привела б їх до лав середнього класу.

Очевидно, що випускники ВНЗ, загалом, зберігають свою перевагу в доходах над робітниками, які мають лише середню освіту, проте причина такого становища пояснюється, здебільшого, тим, що перспективи для цих менш освічених робітників стали й справді безрадісними.