Читати книгу - "КРАХ, Альберто Моліна Родрігес"

Він підійшов до селектора, натиснув кнопку.

— Фуллєдо, зараз спустяться товариші, що приїхали до нас. Пройди з ними і покажи те, що вони захочуть подивитися. Зрозуміло? Добре, вони вже йдуть.

Коли Аренсібія і Лейва спустилися на перший поверх, боєць Фуллєда виструнчився і привітався:

— Фуллєда до ваших послуг, лейтенанте. Який цех хотіли б ви подивитися перший?

— «С», — сказав Аренсібія. — Ми хотіли б перевірити обладнання лише цеху «С». Він спритно замінив слово «подивитися» на «перевірити». «Справи йдуть краще, ніж ми гадали. Негадано ми стали інспекторами».

Механік у Касабланці длубався в моторі «шевроле». Чоловік, який запропонував йому допомогу, став поруч. «А він симпатичний. Ремонт машин — моя справа, але зараз доведеться терпіти помічника».

«Небезпечно! В зоні не палити! Тут легкозаймисті матеріали. Діючи всупереч забороні, ви свідомо коїте карний злочин. Не будьте безвідповідальні, не порушуйте наказу самі й не будьте байдужі до порушників! Вас попереджено!»

Боєць Фуллєда давав пояснення про складне обладнання переодягненим агентам ЦРУ.

— …встановлено, що на цій дільниці цеху стратегічна установка протипожежних заходів буде…

Аренсібія вдавав, що дуже зацікавлений розповіддю. Вільям Лейва тримався осторонь, оглядаючи вогнегасники і роблячи нотатки в записнику.

Закінчивши пояснення, боєць запросив їх пройти до іншої дільниці цеху.

— Добре, — згодився Аренсібія і додав, звертаючись до експерта: — Пересе, залишся тут і занотуй усі необхідні дані, а товариш тим часом покаже мені протипожежні установки на іншій дільниці. Коли закінчиш, доженеш нас. Ясно?

— Авжеж, — відповів Лейва.

Коли Аренсібія з бійцем відійшли, експерт підійшов до найближчого вогнегасника і став відкручувати кришку.

Кіт від'єднав зливний шланг і під'їхав до поста № 2. Гукнув вартовим:

— До завтра! Дякую за все. Побачимо, чи не підведе мене знову оця стара чортопхайка.

— До завтра, — відповіли вартові.

— Тільки б товаришам, що проводять маневри, не заманулося зупинити мене. Якщо мотор знову заглухне… Та добре, всього найкращого.

Машина від'їхала. «Це щоб не забули про військові маневри», — подумав про себе Кіт.

На полустанку проти тютюнових складів локомотив відганяв порожні цистерни, залишаючи цистерни, заповнені патокою.

Це було на п'ятому причалі в бухті Гуасабакоа, в Реглі.

Час — 7-ма година 39 хвилин ранку.

Аренсібія слухав пояснення бійця, коли Вільям Лейва підійшов до них.

— Ти все записав? — запитав Аренсібія.

— Так. Дуже цікаве обладнання в цеху «С».

За кілька хвилин Аренсібія і супровідник знову відійшли на іншу ділянку.

Залишившись один, експерт обережно поставив валізу на підлогу і спробував відкрутити кришку вогнегасника.

— Товаришу, — почув він голос за своєю спиною. Лейву застукали на гарячому, та він не розгубився. Усе було передбачено.

— Слухаю вас.

Чоловік у робочій спецівці та зеленій касці стояв поруч.

— Я, — сказав він, — член протипожежної бригади. Може, я вам стану в пригоді.

— Ні, я сам це перевірю, — відповів Лейва, сподіваючись, що робітник піде. Він дістав з кишені одну з карток, видрукуваних Данієлем, і став заповнювати її.

Та робітник не рушив з місця. «Треба щось робити, щоб він відійшов хоч на хвильку».

— Сеньйоре, — звернувся Лейва до робітника, — у вас не знайдеться часом розвідного ключа «стіксон»? Мені треба відкрити вогнегасник.

— Знайдеться, — відповів той і пішов по ключа. Лейва швидко відкрутив кришку, дістав з валізи пластикову коробочку з вибухівкою. Обережно вклав її всередину вогнегасника і знову завернув кришку.

— Ось ключ, товаришу, — сказав робітник, простягаючи йому інструмент.

— Щиро вдячний. Проте я й без нього вже впорався.

— Можна вас запитати? — звернувся робітник до експерта. — Що то ви вкладали до вогнегасника? Якийсь новий хімікат?

— Так, один препарат, він підтримує концентрацію кислоти і робить ефективнішою дію апарата.

Лейва взяв одну картку, прив'язав її дротинкою до вогнегасника.

— Це розпорядження Міністерства охорони здоров'я. Препарат знижує токсичність суміші. Ми його вже застосовуємо на інших заводах. Це яка дільниця?

— «Г-3».

— Добре, — сказав Лейва і вписав номер в картку, — тут уже все. Треба йти на інші дільниці. До побачення, сеньйоре. І щира вам дяка.

Молоковоз зупинився біля ресторану «Ла Ротонда». Кіт виліз з кабіни і попрямував до телефону-автомата. Витяг з кишені штанів записну книжку, набрав номер.

— Слухаю. Так, говорить посильний. Усе зроблено, як домовилися. Слухаю. Куди? Ага. А потім куди їх одвезти? Вони скажуть. О'кей. Лише троє? А інших троє? О'кей. І ви нас заберете. Ага. До побачення.

Данієль уже був готовий. Він узяв ключі, запер двері, сів до автомобіля. «Побачимо, чим усе кінчиться». Завів мотор і ввімкнув радіо.

Почувши дзвінок, радист Серафін зняв трубку. Потім посунув до себе аркуш паперу і став нотувати. Закінчивши писати, запитав:

— На якій частоті передавати? Як? Підтвердь частоту. На цій? Ти переконаний? Ні, ні, усе гаразд. Ти ж знаєш, я дисциплінований. А потім? Так. Зрозуміло. Біля в'їзду у долину. Біля погрібця праворуч. До семи з половиною. Не хвилюйся, Коте. Буду.

Серафін поклав трубку і взяв аркуш. «Будемо точно 20 Р-25», — прочитав він і, підбадьорюючи себе, подумав: «Добре виходить». Маленький тлустий чоловічок нервово всміхнувся.

Аренсібія слухав пояснення супровідника, коли підійшов до нього Лейва. Це вже шоста дільниця, на якій вони побували. На п'ятьох попередніх вогнегасники вже були «обладнані новим препаратом».

Тільки-но боєць кінчив говорити, як Аренсібія завершив свою «перевірку».