Читати книгу - "Руфін і Прісцілла, Леся Українка"

у нашій власній хаті!

Прісцілла

Я сама

тебе прошу, щоб ти мені дозволив

малюнки знищити.

Руфін

Сама?… Прісцілло,

«де я господар, там ти господиня»,

так говорив я, шлюб з тобою бравши,

і не ламав ніколи сього слова,

не ламлю і тепер.

(З великим болем.)

Іди руйнуй,

що хочеш і як хочеш. Та не змушуй

мене до того докладати рук -

се понад силу, я того не можу…

Диякон

(трохи відхиливши двері)

Прісцілло, ми знайшли коновку фарби

і вже брати замазують.

Прісцілла

(слабо)

Гаразд…

(Стоїть на сходах, не зважаючись ані вернутись, ані йти до Руфіна.)

Сильний стук у хвіртку.

Руфін

Хто там?

Голос

Раби господні!

Руфін одчиняє хвіртку, в неї впадає центуріон з вояками-вігілами, що зараз займають вхід, всі стежки і сходи до триклінія.

Руфін

Що се значить?!

Центуріон

Я посланий, щоб виконать закон.

З триклінія вибігає диякон і скілька християн.

Диякон

Сторожа в перистилі! Зрада, зрада!

Ховайтеся, рятуйтеся, хто може!

(Завважає центуріона з вігілами і мовчки застигає на місці.)

Нартал

(вибігає)

Де зброя? Гей, Руфіне! боронімось!

Руфін

Я зброї не здійму на слуг закону.

Його в’яжуть, він не борониться.

Прісцілла

(кидається до Руфіна)

Мене в’яжіть! Мій чоловік не винен.

По знаку центуріона вігіли в’яжуть її вкупі з Руфіном.

Центуріон

Хто винен, хто не винен, суд рішить.

Єпископ повагом виходить і стає на порозі.

Нартал

(виривається і бореться з вігілами)

Не смієте в’язати! Я не злодій!

Єпископ

Нам сказано: не супротився злому.

Нартал кидає боротьбу і дає себе зв’язати.

Єпископ зіходить вниз і сам дає собі зв’язати руки. Вся громада чинить те саме за його прикладом.

Особи III дії

Руфін.

Прісцілла.

Аецій Панса.

Люцій.

Нартал.

Парвус.

Єпископ.

Диякон.

Теофіл.

Редівівус.

Рената.

Аквіла.

Флегон.

Урбан.

Фортунат.

Нофретіс - рабиня Прісціллина.

Ключар темничний.

Сторо́жа при темниці. Християни і християнки, що були забрані в Руфіновому домі.

Темниця, чимала, тільки дуже низька, з малими, ширшими як довшими віконцями під самою стелею. Світло падає скупо, і тільки привичне око може розглядіти добре людей, що сидять та лежать долі або снуються з кутка в куток одноманітним кроком, брязкаючи кайданами. Серед в’язнів є Теофіл, Парвус, Фортунат, Єпископ, Диякон, Редівівус, Рената і всі, що були на зборах у Руфіна. Нартал прикований до стовпа посеред темниці на короткім ланцюгу, кайдани дуже гальмують всі його рухи, але він дуже неспокійно поводиться і скільки може ворушиться.

Диякон

Щось довго не приводять їх назад.

Фортунат

Либонь, їх знову на тортури взято.

Люцій

І нащо се? Адже Руфін сказав

все так по правді, як повинен суддям

казати чесний римський громадянин.

Парвус

(крізь зуби)

І навіть більше того…

Люцій

Що ти кажеш?

Що значать сі слова?

Парвус

(понуро)

Я так, нічого…

Одно мене дивує, що Руфін,

той «справедливий римський громадянин»,

не ознаймив так просто, як усі ми:

«я християнин», а крутив, крутив,

сюди й туди, і сяк і так…

Люцій

Неправда!

Ніяк він не крутив, сказав одразу:

«Я добре знав, які то й нащо збори,

і самохіть, не змушений ніким,

їх запросив до себе в хату». От що

префектові сказав він, я те чув

і все затямив що до слова.

Парвус

Добре,

хто має добру пам’ять! А скажи лиш,

коли ти так усе запам’ятав,-

що́ він сказав, коли суддя спитався,

чи признається він до християнства?

Люцій

Що ж! Він сказав: «Судіть мене за вчинки».

Парвус

Хіба се просто й щиро? А згадай же,

що він сказав на запит, чом у нього

не слідно культу цезаря в господі.

«Сим нехтують не тільки християни!» -

сказав Руфін, прегордо усміхнувшись,

і більш нічого не схотів казати.

Ні, правда, ще сказав, і се найгірше,

коли його про заміри спитали,

які він мав, нас кликавши до себе,-

він відповів: «Що заміряв, те сповнив».

Люцій

Нічого тут лихого я не бачу.

Парвус

(вибухнув гнівом)

Авжеж! Бо й ти в компанії з ним був,

ті «заміри» сповняючи!

Люцій

(не розуміючи)

Що значить…

(Раптом догадуючись.)

Ти, слухай, договорюй все до краю,

коли почав, або не починай,

а то сичиш, мов гадина підступна.

Парвус

(до громади.)

Се так патрицій-християнин каже.

Лагідний, добрий, ввічливий.

Люцій

(трохи засоромлений)

Ні, справді,

коли в чім винуватиш, то кажи

виразно й просто, як годиться браттям.

Адже ми вкупі носимо кайдани,

однакова всіх вас чекає доля…

Парвус

Ну, се ще невідомо, хто як довго

носитиме кайдани та й яка

кого спіткає доля…

Люцій

Нам відомо,

що ми