Читати книгу - "Фантомна довіра, Лана Вернік"

Вранці Степан подзвонив бабусі і повідомив, що з ним — все гаразд, що у них зламалась машина у джунглях, тому виникла затримка. Все у нього добре, але приїде до України він аж під Новий рік. Не раніше. Запитав, які у неї новини. Та ніяких. Ото тільки приїздили дивні чоловіки, щось шукали та й поїхали. А так — все добре. Просила дзвонити частіше. Про Лору не сказала ні слова, а він не запитав.

Щаслива Хризонівна побігла до Ніни і повідомила сусідку, що онук таки живий і з ним все добре. Коли ближче до обіду Лариса прийшла робити їй уколи — сухим тоном повідомила, що Степан дзвонив. Все добре. Ламалася машина. Буде під Новий рік. “Про тебе не питав”.

Лора і не сподівалася, що запитає. Поруч могла бути Фурія. 

Фурія і справді була. Вона повідомила Степану, що 26 червня (1998 року) при таємничих обставинах, біля узбережжя Кот-д'Івуару, під час виконання місії зазнав катастрофи літак ООН, у якому загинули ряд керівників миротворчої місії. Степан почув це як — ПОЧАЛОСЯ.   

(Загинув Спеціальний представник Генерального Секретаря ООН в Анголі Ісса Діалло, командувач військовим контингентом генерал-майор С.К. Обенг (Гана), начальник штабу місії полковник Парнаік (Індія), а також група офіцерів з Намібії, Єгипту, Йорданії, Зімбабве, Росії. Незадовго до цього сталася планова заміна командувача миротворчими силами ООН в Анголі: генерал-майора Філліпа Сібанду (Зімбабве) змінив генерал-майор Сейт Кофі Обенг (Гана). Новому керівництву місії був потрібен час для налагодження робочих контактів з конфліктуючими сторонами, було необхідно вникнути в обстановку, виробити необхідні рекомендації… не вийшло.

Після того, як літак зник з радарів — УНІТА пішла у наступ. (За три місяці в Анголі війська УНІТА захоплять більше п’яти десятків населених пунктів, а з грудня — розпочнеться повномасштабна війна).

У грудні 1998 і січні 1999 року в районі Муамбо будуть збиті ще два транспортні літаки С-130 «Геркулес», в результаті чого загинуть 23 людини (в тому числі російський військовий спостерігач ООН Олєг Каптуровіч і офіцер російської авіаційної групи Сєргєй Савінов). Одночасно з тим керівництво Анголи звинуватить місію ООН у пасивності і небажанні зробити конкретні рішучі заходи для дотримання досягнутих домовленостей. У лютому 1999 року місія була офіційно закрита на вимогу президента і уряду приймаючої сторони — безпрецедентний випадок в історії миротворчих операцій ООН. Останні військові спостерігачі ООН покинули країну 3 липня 1999 року)

(2 серпня, у місті Гома, (конголезьке місто на кордоні з Руандою, адміністративний центр провінції Північне Ківу) почалося військове повстання тутсі. Президент Кабіла, котрий використав тутсі для усунення попереднього диктатора Мабуту і змінив назву країни з Заїр на Демократична республіка Конго, почав відсторонювати колишніх своїх союзників від влади. Напередодні, 27 липня 1998, він заявив, що висилає з країни всіх іноземних військових і цивільних чиновників (переважно тутсі) і розформовує підрозділи конголезької армії, укомплектовані особами неконголезького походження, яких він звинуватив у намірі «відновити середньовічну імперію тутсі»…

Це стало передумовою того, що 2 серпня 1998 почалася Друга конголезька війна (Велика африканська війна), в якій брало участь більше двадцяти озброєних груп, які представляли дев'ять держав. В результаті війни і наступних подій загинуло більше п'яти з половиною мільйонів чоловік, в основному — від хвороб і голоду, що зробить цю війну однієї з найкровопролитніших у світовій історії і найсмертоноснішим конфліктом з часів Другої світової війни.

Офіційно прийнято вважати, що війна закінчилася 2002 року, але 2008 року конфлікт спалахнув з новою силою. На території Демократичної республіки Конго досі триває протистояння урядових військ і повстанців, що є продовженням Другої конголезької війни.

Крім внутрішніх конфліктів, Конго стало територією для “розборок” сусідніх держав, що відбувалися на території ДРК: уряди Уганди, Руанди, Бурунді бажали розправитися зі своїми ворогами, які перебували на території ДРК (військові організації хуту і інші угруповання, які борються за повалення урядів цих країн), Намібія вступила в союз з Анголою. Ангола прагнула розправитися з повстанцями УНІТА, бази яких розміщувалися на території Конго. Також мало місце прагнення країн регіону скористатися багатими ресурсами ДРК і “відкусити собі ласий шматочок”.

Жодна провідна країна світу не виказала своєї підтримки жодній стороні конфлікту — СПОСТЕРІГАЛИ. Їхня увага, мабуть, була дуже прикута до війни Еритреї з Ефіопією, чи громадянській війні у Сомалі, Ліберії, Сьєрра-Леоне... 

Миротворці ООН прибудуть до країни восени 1999 року і ця місія триває донині…

Джерела: mil.gov.ua, wikipedia.org та un.org.

Вся зброя, котру возили хлопці весь цей час одномоментно заговорила… і замовники просили ЩЕ.)

Лариса, почувши новину про те, що Степан приїде аж на Новий рік — засмутилася. Однак повторювала сама собі, що потрібно чекати, що він зайнятий підготовкою до наступного етапу плану помсти. В Африці він мав завоювати довіру Громова — мабуть, зараз він знайомиться зі справами і обирає спосіб, як краще виконати план Фурії…

На квартиру їздила раз на тиждень, з сестрою. 

Люди Громова нібито не відвідували квартиру, принаймні Лора не помітила, щоб там хтось щось шукав. Абсолютно все було на своїх місцях. Можливо, просто збіг і ті грубіяни були просто грубіянами?.. Хоча насправді, люди Громова там побували і поставили жучки, про які вона не здогадувалася.

Тетяна ж використовувала ці візити як шанс поніжитись у ванні і потім подзвонити Єгору. На “побачення” неодмінно брала сестру, а ввечері Єгор їх привозив додому. Він збирався їхати в Одесу в липні, на дачу. Цікавився, коли приїдуть вони — важко сказати. Без Степана Лора не поїде, а Тетяна — не поїде без сестри. Пропозицію поїхати сестрам з ним — відкинули одразу.