Читати книгу - "Джозеф Антон"

Турне по восьми містах Сполучених Штатів минуло без непорозумінь, за винятком того, що велика торговельна виставка «БукЕкспо Америка» у Лос-Анджелесі відмовила у проведенні його акції на своїй території. Зате під час перебування у Лос-Анджелесі його запросили у Плейбой-меншн[267], власник якого був значно відважніший за організатора «БукЕкспо Америка». Морґан Ентрекін, очільник видавництва «Ґров/Атлантик» видав книжку Г’ю Гефнера «Століття сексу: історія сексуальної революції за «Плейбоєм», завдяки чому одержав дозвіл провести вечірку для літераторів у його будинку. Треба сказати, що літератори, як їм і належить, дружними рядами потяглися до Голмбі-Гіллс і збуджено пили тепленьке шампанське під тентом на лужку Гефнерленду під зневажливими поглядами вкрай знуджених «офіціанток-кроликів». Десь посеред вечора з’явився Морґан і в супроводі молодої білявки з милою усмішкою і розкішною фігурою з поклоном підійшов до нього. Це була Гізер Козар — щойно обрана «Подружка року», дуже молода дівчина з чудовими манерами, яка вперто називала його сером. «Дуже шкода, сер, але я не читала жодної вашої книжки, — вибачалася вона. — Правду кажучи, я небагато читаю, сер, бо від книжок швидко втомлююся і хочу спати». Так, так, погоджувався він, бо з ним це також частенько трапляється. «Але є деякі книжки, сер, — додала вона, — ну, як «Воґ[268]», які, на мою думку, я просто мушу почитати хоча б для загального розвитку».

Він полетів назад до Лондона, де йому зробили корекцію повік, і тепер вони виглядали як звичайними; відтак святкували другий Міланів день народження, двадцятий Зафарів, а тоді йому виповнилося п’ятдесят два. На його день народження прийшла Самін з двома доньками, а також Полін Мелвілл і Джейн Велслі, а кілька днів потому він повів Зафара на центральний корт Вімблдону, де у півфіналі Сампрас переміг Генмана. Якби не поліцейські, то життя здавалося б цілком нормальним. Старі хмари потрохи розвіювалися, проте нові не барилися. «Незгода між Е. і мною щодо проживання у Нью-Йорку загрожує нашому шлюбові, — написав він у своєму щоденнику. — Я не бачу виходу. Нам доведеться проводити час окремо, я — у манхеттенській квартирі, вона — у Лондоні. Але як витримати розлуку з маленьким чудовим хлопчиком, якого я так люблю?»

У середині липня вони на дев’ять тижнів поїхали до Ґробових у Бриджгемтон, і саме в цей час він піддався своїй міленіумній ілюзії.

Навіть якщо хтось і не вірив, нібито вже у дуже близький міленіум, себто на сам кінець тисячоліття, відбудеться друге пришестя Христа, то можна було спокуситися романтичною «міленіумною» ідеєю, буцімто день, який настає один раз на тисячу років, принесе величезні зміни, і життя усього світу й окремих людей в ньому в наступному міленіумі, що вже зароджувався, стане ліпшим. Ну, сподіватися не заборониш, подумав він. Зміни таки настануть, співав Сем Кук 1964 року, і слова того гімну відлунювали у його вухах.

На початку серпня 1999 року міленіумна ілюзія, що охопить його єство і змінить його життя, постала перед ним у вигляді жінки — тільки подумати! — на острові Ліберті. Далебі, просто смішно, що він зустрів її під статуєю Свободи. В художньому творі символізм такої сцени мав би величезне смислове навантаження. Проте реальне життя іноді втовкмачує тобі якусь думку, аби переконатися, що ти зрозумів її; тож у його реальному житті Тіна Браун і Гарві Вайнстайн[269] влаштували дуже бучну вечірку на острові Ліберті з нагоди заснування свого журналу «Ток», якому не судився довгий вік. У небі спалахували феєрверки, Мейсі Ґрей співала: I try to say goodbye and I choke. I try to walk away and I stumble[270], а список гостей мав надзвичайно широкий спектр — від Мадонни і, власне, аж до нього. Того вечора йому не зустрілася Мадонна, а то б він запитав про ті слова, які її помічниця Каресс сказала телевізійному продюсерові, що надіслав їй примірник «Землі під її ногами», сподіваючись отримати прихильний коментар великої леді — зрештою, книжка була про відому, хоча й уявну, рок-зірку. «О ні, — сказала Каресс, — Мадонна не прочитала книжки. Вона пошматувала її». (Коли ж вони із Зейді Сміт таки здибали Мадонну кілька років потому на гулянці журналу «Веніті феар» з нагоди вручення «Оскарів», то вона говорила лишень про лондонські ціни на нерухомість у районі Марбл-Арч, і йому не хотілося порушувати питання із пошматованою книжкою, бо вони із Зейді щосили намагалися втриматися від сміху, дивлячись на високого, ефектного, молодого італійського жеребця, чиє улесливе шепотіння, здається, справило враження на міс Чікконе: «Ви ж бо італійка, правда? — питав він, нахилившись ближче. — Я одразу бачу,»)

Елізабет залишилася у Бриджгемтоні з Міланом, а він поїхав у місто із Зафаром, Мартіном та Ізабель. З дерев на острові Ліберті звисали світлові гірлянди, від води здіймався холодний літній бриз; вони ж нікого не знали, а коли споночіло, то вже годі було когось упізнати, проте все було просто чудово. Перегодя під китайським ліхтариком біля п’єдесталу велетенської мідної жінки він лицем до лиця зіткнувся з Падмою Лакшмі й одразу збагнув, що десь її уже бачив, або ж її фотознімок, ага, в італійському журналі, де було вміщено також і його фото, і він пригадав, що йому тоді подумалося: «Якби колись я здибав цю дівчину, то все — я своє відспівав, як кажуть американці, «моя гуска засмажена», себто я пропав. Тепер одразу промовив: «Ви та чарівна індійська дівчина, яка вела передачу на італійському телебаченні й повернулася до Америки, щоб стати актрисою». Не могла повірити у його поінформованість, тому засумнівалася, чи він насправді той, ким він, на її думку, був, і змусила його назватися, й одразу крига скресла. Говорили не довше кількох хвилин, однак устигли обмінятися номерами телефонів, і наступного дня, коли він зателефонував їй, лінія була зайнята, бо саме тієї миті вона намагалася додзвонитися до нього. Він сидів у своєму авто біля бухти Мекокс-Бей і вдихав міцний аромат засмаженої гуски, що долинав до нього через мерехтливу гладінь води.

Він був одруженим чоловіком. Удома на нього чекала дружина з дворічним сином, і якби у сім’ї панувала