Читати книгу - "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"

     —  Цікаво,- задумливо вимовив я.- А що ще можна робити з цим виміром? - запитав я в дівчини. Мені з кожною миттю ставало легше і я навіть вважав уже, що не так уже й страшно було в порожнечі.

     —  Найсильніші маги примудряються використовувати цей вимір не за призначенням, - почала розповідати Мікіль, - Моя мати, один із найсильніших цілителів імперії, може у вимір до дару перенести фізичний предмет маленьких розмірів. 

      —  Виходить щось схоже на просторову кишеню,- задумливо вимовив я після слів синьошкірої інопланетянки.

     —  Ні, просторова кишеня - це зовсім інше, це штучний вимір, прив'язаний до фізичного або енергетичного об'єкта, - заперечно сказала Микиль. - А цей же вимір є чимось іншим, наші великі уми так досі й не визначилися з точним позначенням цього простору.

   —  Ще щось роблять із подібним виміром ваші маги? -- вирішив уточнити в Мікіль я.

    —  Ну, за чутками, що циркулюють в академії, наш верховний маг може ховати там усе своє тіло, але правда це чи ні, я не можу тобі сказати.  Але це тебе не повинно хвилювати, наше ж завдання відчути свій дар у цьому вимірі і визначиться з гранями дару, які варто обмежувати в першу чергу.

     —  Ти маєш рацію, слід зайнятися більш потрібними речами, аніж слухати байки,-- погодився я з Мікіль.

     —  А раз так, то слухай про те, як необхідно занурюватися в подібну медитацію, -- після цього Микиль почала вельми докладно розповідати про всі необхідні дії, за яких я можу настільки зануритися в медитацію, щоб відчути вимір, у якому перебуває мій дар.

       —  Ти не проти будеш, якщо я записуватиму твою лекцію? -- вирішив уточнити я в Мікіль.

      —  Щось на кшталт ілюзії? -- Побачивши мій кивок, вона вимовила,-- Пиши, даси подивитися на ваші технологічні ілюзії.-- Погодилася Микиль.

        Як виявилося, для цього потрібно за допомогою енергії відключити всі зовнішні почуття, інакше я буду відволікатися на них. Після цього залишиться мені доступним лише єдине почуття.

      А саме, я зможу відчувати енергію, і саме зараз наступав найскладніший момент. Далі потрібно було працювати зі своєю внутрішньою енергією, не виводячи її назовні організму, що було дуже важко для мене.

       За допомогою правильно підібраної модуляції енергії можливе занурення свідомості у вимір дару. Тут я міг лише керуватися порадами Мікіль і підбирати необхідну модуляцію. 

     Та порожнеча, яку я відчував, була не зовсім моєю порожнечею, ця так відчуває навколишній простір Микиль у цьому вимірі. У мене ж, можливо, відчуття будуть дещо іншими.

      У всіх розумних необхідна модуляція потоку енергії була різною, хоча у представників однієї раси вона могла бути схожою. Але оскільки сама Мікіль до людей не має жодного стосунку, то мені доводилося підбирати модуляцію поодинці, до того ж із нуля.

      Відключивши під керівництвом всі свої почуття, я знову опинився відрізаним від реальності, але зараз я відчував свій дар і міг ним маніпулювати. Уже через енергію мені вдалося відчути все своє тіло і навіть трохи за його межами.

      Сконцентрувавшись на підборі модуляції, я так відволікся, що перестав сприймати навіть час. Але, мабуть, із першого разу підібрати модуляцію мені не судилося.

      Не знаю, скільки часу я пробув у стані без почуттів, підбираючи модуляцію потоку енергії, але мене вирвало в реальність. Як виявилося Мікіль мене примусово повернула.

     —  На сьогодні досить, уже понад шість годин сидиш,- вимовила Микиль,- А зараз пішли вечеряти.

    —  Так точно міс Мікіль, - жартівливо відповів я їй, розминаючи затерплі кінцівки. --Як мої результати? - запитав у неї.

    —  Можу сказати, що вони є, але ти так і не зміг зрозуміти, що саме необхідно зробити. На наступному уроці я знову перенесу своє відчуття тобі у свідомість, сподіваюся, це допоможе скоротити час навчання. Шкода, що ти людина, був би тієї ж раси, що і я, було б набагато простіше. У нас на початку навчання люди навчають людей, нарсі навчають нарсі і лише пізніше, коли учень відчуває свій дар, для нього немає різниці в расі вчителя.

    —  Нічого страшного, - відповів я, замислившись над словами Мікіль, - Думаю, якщо займатися старанно, то я з усім упораюся. До речі, ти до цього не говорила, що ваша раса називається нарсі, що це слово означає?

    —  Мій рідний світ не рідний світ для моєї раси. Близько десяти тисяч років тому нашій расі довелося покинути рідний світ через якусь катастрофу. Так от, наш рідний світ і називався Нарсі.-- відповіла мені Мікіль, було видно, що вона не горить бажанням ділитися знаннями на тему своєї батьківщини.

     —  Однією з мов моєї батьківщини назва твоєї раси означає одну професію. А саме медпрацівника, медсестру,- пожартував я.

    —   Чого тільки у світі не трапиться,- промовила Микиль.

    —   Дійсно,- відповів я.

    — З тебе розповідь про ваш світ, багато чого я дізналася від цього вашого "ШІ", але він дуже обмежений у знаннях. Сподіваюся на відповідну лекцію з вашого світоустрою,- вимовила Мікіль.

       Я підбадьорившись потоком енергії по всьому тілу, схопився на ноги і повів даму на вечерю. Дорогою я намагався дізнатися, скільки часу мені доведеться медитувати над даром, але Мікіль лише посміхнулася у відповідь і сказала, що все залежить від особливостей дару, і у всіх розумних витрачається різна кількість часу.

     Чесно кажучи, я був дещо розчарований першим уроком, я думав, що він буде більш барвистим і цікавим. А так майже шість годин я просидів, намагаючись підібрати модуляцію енергії у своєму тілі.

    Трохи засмутившись, я почав розповідати Мікіль кілька анекдотів, адаптованих під магічний світ. Не всі пішли на ура, але ось анекдоти про церкву викликали в неї навіть не сміх, а іржач.

    У відповідь я послухав уже байки з її світу. І знову більша частина мені здалася зовсім не смішною. Мабуть, щоб нормально сприймати жарти іншої цивілізації, необхідно вирости в цій цивілізації. Я для пристойності сміявся, але Мікіль швидко зрозуміла, що мені він не смішний, і перейшла на інші теми обговорення.