BooksUkraine.com » Фентезі » Від півночі на південь, Даніїл Овечко 📚 - Українською

Читати книгу - "Від півночі на південь, Даніїл Овечко"

32
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Від півночі на південь" автора Даніїл Овечко. Жанр книги: Фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 43
Перейти на сторінку:

— Дівчинко моя, як багато ти чула? І як багато ти знаєш? — сказав втомленим голосом червоношкірий ферарій, що сидів за столом, склавши долоні в замок, а над ним стояла його засмучена дружина, що накрила чоловіка ковдрою.

— Достатньо, щоб зрозуміти, що моїй родині загрожує небезпека. — Упевнено заявила дівчина. — Я хочу вирушити в країну людей і розібратися з цим негідником розбійником.

— Хм, за його затримання не тільки звинувачення знімуть, то ще й нагородять... Хороша ідея! — підтримав її Боб.

— Досить, не підбурюй її! — грізно вигукнув Рук.

— Так а я до чого? Ваша дочка сама так вирішила, я б не намагався відмовити цих молодих... Вони завжди, як упруться у свою ідею, так і не відійдуть від неї. Це немов штовхати стіну. Та й якщо так подумати, дехто з вашого села вже оселився десь в Імперіумі, люди поступово звикають до вас…

— Ось! Я впораюсь! Дядько Боб відвезе мене і Рішу на південь, а там я вистежу цього... кого там? Втім, я ж полювала вже кілька разів! — натхненно сказала Вічі, її голос дзвенів, проте тіло рухалось із тяжістю.

— Ні, ми з батьком проти! — стривожено відповіла мати.

— Ну, коли батьки забороняють... Що я можу вдіяти? Гаразд, ви тут думайте, мої друзі, але врахуйте, завтра після полудня я планую вже їхати. — поправляючи свою куртку, повернутий спиною до батьків Боб підморгнув дівчинці і вже збирався йти.

— Стривай, я просто хочу, щоб ти знав. Я знайду гроші. — Слідом сказав людині Рук.

— Ага. Подивимося... — з цими словами капітан корабля легко закрив за собою двері.

Ще деякий час родина залишалася у тиші. Ріша вмостилася на своєму килимку біля домашнього багаття, а Вічі почала знімати з себе теплий одяг, повісила тризуб та підсіла біля кішки.

— Ви знаєте, що я не беззахисна дівчинка? Я вже досить доросла, щоб жити самостійно. — спокійно почала вона, дивлячись на вогонь.

— Для нас ти завжди будеш беззахисною дитиною. Зрозумій, знати, що ти десь там, за обрієм, за Великим Озером у невідомих нам землях... Щодня ми турбуватимемося про тебе. Та й платити за борги батьків... Не правильно це. — почав аргументувати свою думку батько.

— Але коли ти передав мені родинний рибальський тризуб, ти сказав, що моя доля тепер у моїх руках. Я не завжди буду поряд. Мені б і самій хотілося залишитись тут але... Я не можу залишити родину іграшкою долі.

— Я тебе зрозумів... Ти справді маєш рацію, але... Ех. Можеш зіграти нам? Поки ще вечеря гріється? — Батько немов не в силах зізнатися собі в чомусь, після довгої паузи перевів тему розмови.

— Так звичайно. — сумно відповіла Вічі. Дістала з футляра скрипку, стала посеред хати і почала грати свою кращу мелодію. 

Музика була спокійною, де повільно переливаються одна в одну ноти, створюючи атмосферу відпочинку, і ніби наповнюючи душу умиротворенням. Кожен звук немов ледь торкається серця, лоскочучи його та нагріваючи ласкою.

На вечерю прибула печена риба. На відміну від звичайної поведінки, трапеза пройшла у повній тиші. У всіх роїлися свої думки в голові, які треба було розставити по поличках за ніч. Цей день скінчився, ліжка були готові до прийому господарів.

Вічі ще довго не могла заснути. Сумніви мачали її, хоча вона не розуміла звідки вони. Дівчина переживала за батьків, представляючи різні ситуації, але все завжди сходилося до одного – Вічі повертається додому з доброю звісткою.

На ранок, поки ще сонце не встигло осяяти село своїми променями, Вічі розкрила свої очі, що вже сяють енергією. Вона в ту ж мить прийняла для себе рішення. Обережно ступаючи по щільно сидячих в підлозі дощечках, дівчина дійшла до накритої завіскою шафи, звідти вона дістала згорток мапи, далі Вічі пройшла в головний зал, де з ще теплої печі взяла шматок вугілля, сіла за стіл, розгорнула мапу на зворотний бік і тремтячими руками провела першу лінію червоної літери.

— Чого ж ти боїшся? Ти ж вирішила все для себе. Просто вислови свої думки на папері. — засуджуючи сама себе, Вічі схопила свою праву руку, міцно стиснула її і перші літери почали з'являтися на папері, хоч із освітлення було тільки осяяне сонцем, що сходить, небо з вікна.

"Мамі та татові. Дякую вам за турботу, вашу любов і в цілому за це життя. Як би я хотіла залишитися тут, але не можу. Я не можу дивитися, як ви страждаєте від думок про цей борг. Але ще більше, що мене турбує, це те, що коли сюди прийдуть люди, вони напевно будуть не доброзичливими. Мені страшно уявити, що буде з селом, коли вони не знайдуть у нас потрібних грошей. Я це роблю заради всіх нас. Не треба турбуватися за мене. Впевнена, там не страшніше ніж в морозній пустелі, та й Ріша буде зі мною. Передайте дітям, що ми порибалимо наступного разу. З любов'ю, Вічі. Щоб зберегти вашу любов."

На цьому вона закінчила писати. Тихенько шморгнувши носом, Вічі пішла до виходу, щоб одягнутися. Поруч спала Ріша, ферарія тихенько потрясла її і рись сонно позіхнувши незрозуміло подивилася на господиню. Дівчина, якомога повільніше і тихіше відчинила замок на вхідних дверях, взяла тризубчасту острогу, що висіла над дверима, яка була наділена магією блискавки.

 

Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 2 3 ... 43
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Від півночі на південь, Даніїл Овечко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Від півночі на південь, Даніїл Овечко"