Читати книгу - "Новорічне Диво у притулку., Міріада Фаєр"

Насправді хлопчик так не думав, в нього на мить навіть серце зупинилось коли він побачив орла і всі це розуміли, але ніхто нічого йому на це не сказав.

Червень та Липень обережно взявши яйце занесли його до будинку, Листопад почав плакати, а Жовтень його заспокоювати.

Серпень же побігла, покликати Пані Ялинку, щоб Пані оглянула яйце, і заспокоїла всіх.

Так пройшла осінь, настала зима.

Тридцять першого грудня за святковим столом сиділо тринадцятеро людей і одне яйце.

Так, так наші шибеники вмостили його на столі навпроти Пані Ялинки. Жінка лиш посміхнулась на таку витівку.

Годинник почав відраховувати останні секунди цього Року:

– Десять, дев'ять, вісім, сім – дружно рахували діти.

ТРІСЬ, ТРІСЬ.

Забувши про лічбу, тринадцять пар очей направились на яйце.

– О, Божее, почалось, воно зараз вилупиться. – знервовано промовив Січень.

– Нарешті. – в один голос зарепетували Червень та Липень.

– Я навчу його читати. – додав Вересень.

– А я в'язати. – подала голос Березень.

– Я боюсь. – плачучи промовив Листопад.

– Хочу, щоб це була дівчинка. – гупнув кулаком Лютий.

– Сподіваюсь, що це хоча б не страус. – шуткував Квітень.

– Давайте, йому допоможемо. – відломивши маленький кусочок шкарлупки промовила Травень.

– А може краще не треба, щоб не нашкодити. – відмовляла Серпень.

Раптом зі шкарлупи висунулась маленька зелена голівка. Створіння чхнуло, після чого направило свій погляд на дітей.

– Ми його заморозили, он погляньте воно вже чхає. Так швиденько дайте ковдру. – прокричав Жовтень.

Грудень не довго думаючи зняла зі своєї шиї святковий шарф, та накрила ним голову створіння.

– І що, то за створіння? – промовила Пані Ялинка, підходячи ближче.

Створіння смикнувши головою, та ще раз чхнувши відповіло, своїм дзвінким голосочком:

– Я Новорічне драконяче Диво.

– Ух ти. – заплескала в долоні Березень.

– Чи й не диво, виліз зі шкарлупки і вже дивом себе кличе. – фиркнув Січень.

– Не займай його, він ще маленький. – пожурила Січня, Грудень.

– Я СПРАВЖНЄ ДИВО! – відмовив дракончик.

– І чому б це? – продовжував своє Січень.

– Бо в дяку на те, що ви всі за мною доглядали я подарую Вам родину. Завтра з ранку по всіх Вас приїдуть батьки. Вони будуть найкращими батьками у всьому світі.

Діти радісно застрибали, один Січень відійшов сумним в сторону.

– Гей, ти чого не радієш? – запитала Грудень.

– Бо по мене не приїдуть, я не дбав про яйце. – витираючи сльози відповів хлопчик.

– Січень, ти маєш добре серце, ти врятував мене, думаєш я цього не помітив, твої батьки будуть найкращими. – промовив дракон.

– А, як же я? Я, що залишусь одна? – з сумом в очах запитала Пані Ялинка.

– А з тобою залишусь я – СПРАВЖНЄ ДИВО! – відповів дракончик.

Кінець