Читати книгу - "Стережіться, пане ректоре, або Справу веде потраплянка!, Софія Малинська"

— Саме так.

— Цікаво. Ви розумієте, що це доволі легко перевірити?

Я знизала плечами. Не знала як ще реагувати. Навряд хтось або щось зможе знайти в мене спогади, котрих я не маю, тож хай собі перевіряють. Звісно, якщо проти мене є беззаперечні докази, це мене не врятує, та принаймні виграє трохи часу.

— Не витрачайте час магів, пане ректоре! — не витримавши прогарчав гном, вдаривши кулаком по столу так, що я ледь не підстрибнула з переляку, — Докази…

Ой, ні. Якщо він зараз скаже, що докази беззаперечні, я тікаю!

— …На диво точно вказують на провину адептки. Справді. Вам це не здалося дивним. пане Монгране? Зазвичай злочинці принаймні намагаються замаскувати свою ауру, аби їх не могли так просто знайти за магічним відбитком, а не тицяють шукачів в нього носом. Чи ви зі мною не згодні?

Присоромлений гном заскреготів зубами, явно не збираючись відмовлятися від звинувачень, проте й не міг заперечити проти такої логіки.

Мені, особисто, це теж здалося дивним. Хоч я і гадки не мала що за диво той магічний відбиток і як його приховати. Та лише дурний залишив би докази свого злочину!

Отже мене підставили. Точніше, звісно, не мене, а дівчину, чиє тіло я зараз займала. Це гарна новина. Але є і погана: здається ніхто, крім цього ректора, у це не вірить.