Читати книгу - "Татусь під ялинку, Тая Смоленська, Аріна Вільде"

- Гей, виходь із мого автомобіля, я не жартував, коли казав, що поспішаю, - зло гарчить чоловік.

- Далеко тобі їхати? - запитую як ні в чому не бувало.

Він губиться від мого нахабства, але через кілька секунд все ж відповідає:

- У Миронівку.

- Не доїдеш. Ні, ну може до вечора завтрашнього дня і доберешся, це в разі, якщо розчистять дороги, а з огляду на те, що сьогодні всі святкують Новий рік, то це навряд чи, - розслаблено відкидаюся на спинку сидіння і схрещую руки на грудях.

- Це ми ще подивимося, - криво усміхається він, із силою стискаючи пальцями кермо. - А тепер вимітайся.

- Загалом, не знаю, як тебе там звати, але слухай мене сюди, - уся легковажність вивітрюється з мене в одну мить і я стаю серйозною. - Через тебе моя донька втратила омріяний подарунок на Новий рік, тому тобі й усе виправляти.

- Хочеш, щоб я підвіз тебе до торгового центру? - його брова повзе вгору, а на обличчі розтягується хижа посмішка. Упевнена, найбільше він зараз бажає викинути мене зі свого автомобіля, але не вийде.

- Ні, хочу щоб ти зобразив її батька.

Ми зустрічаємося з незнайомцем поглядами, кілька секунд дивимося один на одного не відриваючись. Десь у підсвідомості спалахує спогад, як точно такі самі зелені очі дивилися на мене з бажанням. Я відганяю геть ці спалахи видінь і намагаюся збагнути, як змусити чоловіка робити те, що потрібно мені.

- Погана з тебе жартівниця. А тепер давай, вимітайся. Можу накинути грошей у якості компенсацію.

У цей момент голосно сигналить автомобіль, що проїжджає повз нас. Ми все ще перекриваємо крайню смугу, викликаючи невдоволення  інших.

- Ви щойно збили мене. Ми можемо вирішити все швидким способом, я живу он у тому будинку, - вказую пальцем на багатоповерхівку навпроти нас, - там моя донька дуже чекає подарунка на Новий рік. Ми зайдемо у квартиру, ви проведете там десять хвилин і поїдете з чистою совістю і знанням того, що подарували маленькій дівчинці трохи щастя і віри в диво. А можете відмовитися, але тоді я викличу поліцію, щоб вони зафіксували наше маленьке зіткнення і це затягнеться на кілька годин. Новий рік ми зустрінемо просто посеред вулиці.

Я помічаю як в очах чоловіка зароджується лють. Він підтискає губи, невдоволено свердлячи мене поглядом. Упевнена, була б його воля, він би виштовхав мене з автомобіля просто на проїжджу частину, втиснув би педаль газу в підлогу і помчав якомога далі від мене.

- А потім я влаштую такий скандал навколо вашої персони, що вам і не снилося, - переходжу на загрозливі нотки. - Я репортер і, повірте, кому-кому, а мені це якраз під силу. Номер вашого автомобіля я запам'ятала. То що, по руках? - зображую милу посмішку і вичікувально дивлюся на чоловіка.

- Ти психопатка, - підсумовує він. - Виходь із машини, інакше поїдеш за місто разом зі мною і зустрічатимеш Новий рік посеред лісу.

Друзі, зовсім скоро Різдво та Новий рік, тож додавайте книгу до бібліотеки і гайда в атмосферу новорічного дива, якого нам так не вистачає останнім часом❤️