Читати книгу - "Вибір що робить людину, Oleg Poroshok"

Наступні дні для Данила стали періодом глибоких роздумів. Усі ці роки він довіряв ШІ, вважав його ідеальним помічником, який забезпечував порядок у всьому. Але зараз він бачив в цьому не спасіння, а пастку. Він відчував, що йому потрібно повернутися до справжнього вибору, до того, що робить людину живою і справжньою.

Данило вирішив, що наступного разу, коли ШІ запропонує йому рішення, він відмовиться від його допомоги. Він мав повірити в себе і в свої помилки, бо саме через помилки можна було навчитися, зробити щось незвичайне, краще. Але це не означало повного відкидання технологій. Він хотів, щоб ШІ став його помічником, а не бездумним виконавцем.

У той же час Данило відчував тиск. Світ був налаштований на оптимізацію і на виконання правил. Кожен день усе більше людей покладалися на технології, залишаючи все в руках машин, не розуміючи, що через це їхнє життя ставало механічним і бездушним. Як би він не намагався, все одно відчував себе поодиноким у своєму бажанні змінити це.

Але все змінилося, коли він зустрів її.

Вона сиділа за столиком у кафе, намагаючись розібратися в тонких підрахунках вартості проекту. Її очі мали той вираз, який Данило давно не бачив у людях: запитливість, пошук нового. Вона не покладалася на ШІ, не дозволяла йому керувати її життям. Вона сама ставила питання, сама знаходила шляхи до рішень, навіть якщо це означало робити помилки.

Її звали Ірина, і це була саме та людина, яка могла змінити його погляд на технології. Вона не відкидала їх, але вона розуміла, що іноді треба давати собі право помилитися.

«Що ти про це думаєш?» — запитала вона, коли Данило присів до неї. Вона показала на проект, який вона розробляла.

Данило, трохи збентежений, відповів:

«Це виглядає добре, але це рішення прийняте без роздумів. ШІ пропонує ідеальні варіанти, але вони не враховують людський фактор.»

Ірина посміхнулася.

«Ти правий, але що, якщо ми почнемо думати не тільки про правильність, а й про те, що робить нас людьми? Якщо ми будемо намагатися вчитися, помиляючись, а не просто слідувати алгоритмам?»

Це питання потрясло його до глибини душі. Ірина говорила про те, про що він тільки починав замислюватися: як знайти баланс між ідеальною машиною та недосконалою людиною.

— Але чому ти не хочеш використовувати повністю можливості ШІ? — запитав Данило.

— Я не відмовляюсь від нього, — відповіла вона, — я просто не дозволяю йому забирати мою здатність до помилок, до вибору. Я вірю, що через це я можу знайти кращі шляхи. Тому я дозволяю собі помилятися.

Ці слова залишили відлуння в його свідомості. Що, як би він міг застосувати такий підхід до того, що робив із ШІ? Можливо, це був шлях до того, щоб зробити технології не просто помічниками, а справжніми партнерами, які допомагають людині стати більш людяною.

Того ж вечора Данило вирішив зробити перший крок. Він запустив систему ШІ, щоб отримати рішення для нової стратегії компанії. Але цього разу він не прийняв рішення, яке він отримав. Замість цього він вирішив, що візьме на себе відповідальність за помилки, за непередбачуваність.

— Я буду тестувати різні варіанти, навіть якщо вони не завжди ідеальні, — сказав він сам собі. — І навіть якщо я помилюся, я буду вчитися на цих помилках.

Це був його перший крок до того, щоб стати людиною в повному розумінні цього слова. Його вибір був не ідеальним, але це було його рішення.