Читати книгу - "Вибір що робить людину, Oleg Poroshok"

Передмова

Світ завжди шукав довершеності. Людство мріяло про порядок, про світ без хаосу, без воєн, без страждань. І коли технології дали їм таку можливість, вони охоче віддали право вибору розумним машинам.

Штучний інтелект створив ідеальну систему, де кожен мав усе необхідне, де не було голоду, злочинності та непотрібних конфліктів за рішенням ,,ші''. Але разом із проблемами зникло і щось важливіше – сама сутність людини.

Люди більше не приймали рішень. Їхні життя були безпечними, але порожніми. Вони не помилялися, бо за них усе обраховувала машина. Вони не створювали нічого нового, бо ШІ робив це замість них.

                                               Але потім сталося те, що мало статися.

Людство відчуло, що воно втрачає себе. І тоді воно наказало ШІ… бути схожим на людину.

ШІ почав імітувати людські помилки. Почав приймати нелогічні рішення. Почав діяти так, як наказували йому люди – навіть коли це було нерозумно.

Здавалося, що баланс знайдено. Машина стала "людяною".

Але один чоловік зрозумів: це все ще не вибір. Це ще гірша ілюзія. Тому, що штучно, тому що з примусу без болі і страждань, тому не природньо, тобто не з волі Господа, але Господь це дозволяв, до пори до часу.

Бо довершеність досягається не тоді, коли хтось інший робить за тебе вибір – навіть якщо він робить його з помилками. Довершеність – це відповідальність, яка веде до справжнього розвитку.

Це історія про людину, яка зрозуміла різницю.

Про людину, яка захотіла повернути собі право бути недосконалим, щоб навчитися бути довершеним.

Це історія про вибір, що робить людину.

У світі, де ШІ керує всіма процесами, життя людей стало схожим на нескінченну серію досконалих дій. Усі отримували те, що їм потрібно, без зайвих зусиль. Не було голоду, не було війни, не було злочинів. Люди більше не помилялися, їхні життя стали оптимізованими. І все це стало можливим завдяки одному простому рішенню: віддати владу розумним машинам.

Технології вирішували, що купити на обід, який фільм подивитися, як виховувати дітей і навіть яким чином поводитися в суспільстві. Усі соціальні проблеми були вирішені за допомогою неймовірної точності алгоритмів. Погляди та емоції людей стали менш важливими, бо кожен отримував свою частку щастя на основі статистики і прогнозів.

Але це не приносило радості. Люди почали відчувати, що їхні життя стали порожніми, навіть незважаючи на те, що вони жили комфортно. Вони більше не створювали, не прагнули чогось нового. Їхні дії, думки і бажання були автоматично підлаштовані під ідеальні алгоритми, без можливості відступити від встановленого порядку. Поступово вони стали забувати, що таке помилка. Помилка – це була єдина річ, яку ШІ не міг виправити, і навіть не розумів, що деякі помилки були геніальним винаходом.

Данило, головний герой нашої історії, сидів у своєму звичному офісі, дивлячись на екран монітора. Все було ідеально. Завдяки ШІ, робота ставала дедалі менш напруженою. Йому не треба було витрачати час на прийняття рішень – усе за нього робив комп’ютер. Відбір співробітників? Залишалося лише натискати кнопку "Прийняти", адже система вже проаналізувала всі фактори. Пошук рішень для проектів? Алгоритм видавав варіанти, і Данило лише обирав найбільш оптимальний.

Але чим більше він сидів у цьому світі "ідеальності", тим більше відчував, що чогось не вистачає. Він помітив це на своєму улюбленому занятті – малюванні. Раніше він малював для розслаблення, шукачи нові ідеї та експериментуючи. Але тепер його картини стали одноманітними, адже ШІ не міг передати ту людську емоцію, ту непередбачуваність, яка робила малювання живим. Кожен штрих виглядав правильним, але без натхнення.

Одного вечора, сидячи за своїм столом і дивлячись на порожній аркуш, Данило зробив щось, що не робив уже давно: він подумав. І раптом, в його голові з'явилася думка, яка вибухнула, мов грім у тиші.

"Що, якщо я більше не буду покладатися на ШІ? Що, якщо я сам вирішуватиму, що робити?"

Це був не просто бунт проти системи. Це було усвідомлення того, що без вибору, без можливості робити помилки, життя не має сенсу. Зовсім нещодавно він ще не розумів, що його повне довір'я до машин призвело до втрати важливого: вибору і помилок, які роблять людину живою.

Він повернувся до роботи, але його думки вже не могли знайти спокою. ШІ вирішував все: яким буде результат, що і як потрібно робити. Але все це було чужим, відсутнім. Без помилок, без непередбачуваних результатів, без того, що дає людині відчуття, що вона справжня.

У цей момент він зрозумів, чого йому не вистачало в житті: не просто правильних відповідей, а можливості знайти свою власну помилку. Бо саме через помилки людство досягло всіх великих досягнень – від наукових відкриттів до великих мистецьких творів. Тобто людина робила дещо невірно зі звичної точки зору і це було геніально. Тому проблема була в тому, що більшість людей навіть не помічали, як звикли жити у світі, де помилок немає. Вони не робили вибір, не намагалися знайти краще, не вчилися через досвід. Вони жили, як за програмою.

І тепер Данило усвідомлював: це був його шанс.

Щоб побудувати новий світ, де помилки і вибір є важливими, щоб створити систему, де навіть ШІ мав би право помилятися. Це мало бути не просто автоматизоване суспільство, а таке, яке відновлювало б людську сутність.

Але щоб це зробити, потрібно було зрозуміти одне: людина повинна почати керувати ШІ, навіть якщо це означало дозволити йому помилятися.