Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вона тихенько засміялася і вирішила не скорятися.
Цієї ночі їй виповнилося тринадцять років.
Частина 1
НЕПРАВИЛЬНІ РІВНЯННЯ
16—20 грудня
Рівняння позначають за вищим показником ступеня невідомої величини. Якщо він дорівнює одиниці, то це рівняння першого ступеня, якщо ступінь дорівнює двом, то це рівняння другого ступеня, і так далі. Рівняння будь-якого ступеня, вищого за одиницю, має декілька значень невідомих величин, які йому задовольняють. Ці значення називаються коренями рівняння. Рівняння першого ступеня (лінійне рівняння): 3х — 9 = 0 (корінь: х = 3)
Розділ 01
Четвер, 16 грудня — п'ятниця, 17 грудня
Лісбет Саландер зсунула сонячні окуляри на кінчик носа і, примружившись, уважно подивилася з-під крислатого капелюха. Вона побачила, як з бічного входу готелю вийшла мешканка тридцять другого номера й неспішно рушила до розставлених навколо басейну біло-зелених шезлонгів.
Лісбет раніше вже зустрічала цю жінку і вирішила, що їй має бути близько тридцяти п’яти років, хоча, поглянувши на неї, не можна було з певністю визначити її вік — чи то їй двадцять п’ять, чи всі п’ятдесят. Каштанове волосся сягало їй до плечей, вона мала довгасте обличчя і фігуру з округлими формами, як у моделей з каталогу дамської білизни. Жінка носила сандалі, чорне бікіні й сонячні окуляри з фіолетовими скельцями, а свій жовтий солом’яний капелюх вона кинула додолу поряд із шезлонгом, збираючись покликати бармена з бару Елли Кармайкл. Вона була американкою, і в її вимові відчувався південний акцент.
Поклавши книжку на коліна, Лісбет відпила кави із склянки, що стояла під рукою, і потяглася по сигарети. Не обертаючись, вона перевела погляд на горизонт. З тераси біля басейну вона бачила шматочок Карибського моря за стіною готельної території, що виднівся у просвіті між пальмами і рододендронами. У відкритому морі йшла вітрильна яхта, тримаючи курс на північ, у бік Санта-Лючії чи то Домініки. Ще далі видно було сіре вантажне судно, що рухалося на південь, до Гайани або однієї із сусідніх з нею країн. Слабкий бриз намагався розвіяти вранішню спеку, але Лісбет відчула, як у неї по лобі повільно стікає на брову крапля поту. Вона не любила смажитися на сонці і як могла уникала його, ховаючись у тіні, під тентом, та, незважаючи на це, засмагла до кольору горіха. Зараз на ній були шорти кольору хакі й чорна сорочка.
Із гучномовця, розташованого коло барної стійки, лунали дивні звуки в стилі стілпан.[1] Вона ніколи не цікавилася музикою і не змогла б відрізнити Свена Інґвара від Ніка Кейва, але стілпан привернув її увагу, і вона мимоволі прислухалася. Важко було собі уявити, щоб комусь удалося настроїти сковорідку, і ще більш сумнівним здавалося, що якась там каструля може видавати звуки музики, які не сплутаєш ні з чим іншим. Лісбет слухала як зачарована.
Зненацька щось відвернуло її увагу, і вона знову перевела погляд на жінку, якій щойно принесли келих з напоєм апельсинового кольору.
Звичайно, Лісбет це не обходило. Просто вона не могла зрозуміти, чому ця жінка залишається в готелі. Минулої ночі в сусідньому номері відбувалося щось жахливе. Звідти долинав плач, придушені схвильовані голоси і часом щось схоже на звук ляпаса. Роздавав ляпаси чоловік років сорока з гаком, з темним, рівно зачесаним волоссям з проділом посередині, який у наш час годі було й побачити, — як вважала Лісбет, чоловік пожилички. Судячи з усього, до Ґренади він приїхав у справах. Що це були за справи, Лісбет не мала жодного уявлення, але щоранку пожилець приходив до бару пити каву, вдягнений у піджак з обов’язковою краваткою, після чого, узявши портфель, сідав у таксі, що чекало на нього біля дверей.
До готелю він повертався надвечір, коли його дружина купалася в басейні, потім вони разом усідалися на терасі. Зазвичай вони обідали удвох, тихо і, здавалося б, задушевно розмовляючи. Видно було, що жінка полюбляє хильнути зайвого, проте вона ніколи це переходила межі пристойності і не завдавала неприємностей оточуючим.
Скандали в сусідньому номері відбувалися регулярно і починалися між десятою і одинадцятою вечора, саме тоді, коли Лісбет укладалася в ліжко з книгою про таємниці математики. Про злісне рукоприкладство не йшлося. Наскільки могла оцінити Лісбет, за стіною діялася звична і нудна сварка. Минулої ночі цікавість узяла гору, і Лісбет вийшла на балкон, щоб через прочинені двері послухати, чому лається подружжя. Дуже довго чоловік ходив із кутка в куток, називаючи себе жалюгідним типом, який не заслуговує її любові, і на всі лади торочив, що вона, звичайно ж, мусить вважати його брехуном. І дружина щоразу казала йому, що зовсім так не вважає, і як могла намагалася його заспокоїти, але він товк своєї, поки вона не здалася під його натиском і не підтвердила, як він вимагав: «Так, ти брехун». Досягнувши мети, він негайно ж скористався її вимушеним визнанням, щоб перейти в наступ, і напосівся на неї, докоряючи аморальністю та поганою поведінкою, зокрема обізвав дружину повією. Лісбет нікому не дозволила б такого стосовно себе, проте тут вона була ні до чого і тому не могла вирішити, як їй реагувати на те, що сталося, і чи слід узагалі щось робити.
Поки Лісбет дивувалася з того, як пожилець гризе голову своїй дружині, розмова раптом урвалася і почулося щось схоже на звук ляпаса. Вона подумала, що слід, мабуть, вийти в коридор і вибити двері сусіднього номера, але там враз усе стихло.
Сьогодні вранці, розглядаючи жінку, що сиділа біля басейну, Лісбет помітила синець у неї на плечі й садно на стегні, однак більше нічого особливо страшного не побачила.
За дев’ять місяців до цього Лісбет натрапила в римському аеропорту да Вінчі на покинуте кимось число «Поп’юлар сайєнс» і прочитала в ньому одну статтю, що викликала в неї невиразну цікавість до такої невідомої для неї галузі, як сферична астрономія.[2] Спонукувана пориванням, вона там же, в Римі, зайшла до університетського книжкового магазину і придбала основні посібники з цієї теми. Але для того, щоб зрозуміти сферичну астрономію, слід було розібратися в деяких математичних складностях. Подорожуючи, вона останніми місяцями не раз навідувала університетські
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дівчина, що гралася з вогнем», після закриття браузера.
