Читати книгу - "Полонянка вовчої зграї, Марина Сніжна"

Було неймовірно тяжко, але я впоралася. Навчилася вгамовувати свій непокірний, непоступливий характер и тримати емоції під контролем. Тепер мало хто міг здогадатися про те, що відбувалось у мене всередині. Що б не трапилося, бачили перед собою «залізну леді».

Батько пішов за матір’ю вже через рік. Лікарі тільки руками розводили – не могли дати ніякого нормального пояснення, чому міцний і здоровий чоловік станув, як свічка за лічені місяці. Я ж чудово знала, чому так сталося. Проклятуща кров перевертнів! Якщо вони знаходять свою справжню пару, то її смерть переживають набагато сильніше, ніж звичайні люди. А у крові матері, напевно, затесалися якісь вовчі предки, раз вона стала для батька справжньою парою. Нехай звіриної сутності в ній не було, але любов до неї штовхнула батька навіть на те, щоб залишити зграю.

Тепер єдиною рідною людиною, яка в мене залишилась, була Ждана. І я зробила все можливе, щоб сестра ні в чому не потребувала. Відмовляла собі у всьому. Працювала, забуваючи про сон і відпочинок. Хотіла, щоб Ждана здобула вищу освіту і перед нею відкрились усі шляхи. Вибір сестри став для мене черговим потрясінням. Замість того щоб піти широкою і світлою дорогою, яку я перед нею відкрила, Ждана обрала заміжжя. Назавжди поховала себе серед тих, кого я потай ненавиділа. У колишній зграї батька!

Усього одна зустріч! Випадкова, безглузда. Ждана з цікавості вирішила одного разу відвідати територію клану в складі екскурсійної групи. І зустріла його! Бету Ярова. Дідько! Я знову почала злитися, як завжди при згадці про Ярова та його зграю. Вони відняли у мене останню близьку людину!

Справжня пара. Ну чому?! Я до кінця не вірила, що Ждана настільки з’їде з глузду, щоб відмовитися від усього заради долі звичайної самиці. Але її почуття до Білояра Дерілова були настільки сильними, що для сестри усе інше втратило значення. Навіть я опинилася на другому місці. І усвідомлення цього було нестерпним.

Тепер ми з сестрою не бачимося. З того самого дня, як Ждана зібрала речі й назавжди залишила наш будинок. Два роки тому. Іноді вона дзвонила по телефону, але розмови були вже не ті. Зниклі щирість і відвертість, з якими ми спілкувалися раніше. Принаймні, з мого боку.

Ждана ж захлиналася від захоплення, розповідаючи про те, яка вона щаслива. Змальовувала переваги життя в зграї, виспівувала дифірамби чоловіку та Ярову. Останнє слухати було особливо неприємно, і я в таких випадках відразу припиняла розмову.

Зараз Ждана чекає дитину. Вона вже на сьомому місяці. І я не впевнена, що змушу себе приїхати і подивитися на племінника, коли той народиться.

Поселення перевертнів викликало у мене відчуття загрози й небезпеки. Я відвідувала його лише двічі, і робити це більше не мала ніякого бажання. Можливо, коли-небудь Ждана зможе відвідати мене тут, у Мирграді. Хоча щодо цього виникають великі сумніви. Жінки-перевертні залишають кланову територію дуже рідко. Фактично, у виняткових випадках. Їхня доля – сидіти в чотирьох стінах і створювати затишок для своєї родини. Останнє я не розуміла і не приймала. Сама б швидше горло перегризла чоловікові, який насмілився мене в чомусь обмежувати! Хоча... Останнім часом зрозуміла, що свої сили занадто переоцінювала. Але про це зараз краще не думати. І так проблем вистачає!

Хитнула головою, повертаючись до реальності, і зціпила зуби.

– Схоже, вибору немає. Доведеться здійснити дружній візит до селища. Може, чоловік Ждани виявиться більш розсудливим і піде назустріч. Зуміє переконати Ярова дати нам ще один шанс.

– Може, тобі зустрітися з Яровим особисто? – обережно запропонував Дмитро, і одразу пошкодував про це запитання. Очевидно, щось таке на моєму обличчі проявилося, що його навіть налякало.

– Виключено! – я з посвистом втягнула повітря в легені, згадуючи, чим для мене закінчилися обидві зустрічі з цим звіром.

На саму думку про це серце застукало в ритмі барабанного дробу, а тіло спалахнуло жаром. Він абсолютно несамовитий!

– Що ж, тобі видніше, – миролюбно зауважив Дмитро, але в його очах промайнула цікавість. – Кхм, як же це все невчасно! – додав він, зітхнувши. – Ти ж збиралася виїхати з міста на днях. Як думаєш, встигнеш до того часу все вирішити?

Я скривилася. Дідько! Ще й від’зд цей, про який теж найменше хотілося думати. Але відмовляти Адену Ларесу – вищому вампірові та одній з наймогутніших осіб на планеті – ледь не самогубство. Він здатен перекреслити все моє життя одним помахом долоні. У порівнянні з неприємностями, які може спричинити Аден, ситуація з Яровим здасться квіточками!

Найгірше, що я сама дала вампірові привід вважати, що мені подобається його компанія. Тепер відмовитися від відносин – болюче образити. Але хіба могла тоді подумати, що банальний секс, у якого, як мені здавалося, немає і не може бути продовження, вампір сприйме як початок чогось серйозного?

Відчула, як холонуть долоні, як завжди при думці про Адена Лареса. Так, потрібно вирішувати проблеми по мірі їх виникнення. Спочатку вирішу ситуацію з Яровим, а вже потім поміркую над тим, як делікатніше позбутися шанувальника.

– Я поїду до перевертнів негайно, – рішуче промовила.