Читати книгу - "Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз"

— Що ж, сподіваюся, весілля пройде найкращим чином, — підсумував вечір тато Марти.

— Я теж на це сподіваюсь, — сказав Дмитро, хлопець Рити, — хочу, щоб моя кохана була щасливою. І робитиму її такою завжди. 

Мама Марти ледь не розтанула від цих слів, батько ж залишився байдужим. Батьки Дмитра теж були дуже зворушенні коханням свого сина. Лише Марта закотила очі і продовжила друкувати повідомлення.  
Але любов та романтика прожили недовго і вже через пів року після «щасливого» весілля прийшло холодне розлучення. І хоч Рита кохала свого Дмитра, але він заявив, що поспішив зі своїм рішенням і ще замолодий для сімейного життя. Тому швиденько все організував і вони розлучилися. Сестра була у відчаї, ночами заходилась від сліз, а Марта зовсім не знала, як їй допомогти. Їй було боляче бачити сестру в такому стані, адже вони були доволі близькі. Але хто найбільше розчарувався у всьому — це їхня матір. Коли Рита у розпачі прибігла додому, то жінка навіть не захотіла слухати свою доньку і ледь не проклинала її, що та не змогла зберегти свій шлюб. І звичайно, звинувачувала дівчину у всьому. Зробивши висновок, що старша донька зараз нібито «ні на що не годиться», мама перевела свою пильну увагу на Марту, що страшенно бісило дівчину. Тому вона почала втікати з дому ще частіше, щоб не вислуховувати дурну маячню матері.

— Як там Рита? — спитав друг у Марти, коли вони знову зустрілися в улюбленому барі.

— Важко. У розпачі. Взагалі краще не питайте, неприємно бачити її такою.

— А цей Дмитро здавався непоганим хлопцем, — заговорив Назар, — друг мого брата його знає. То нічого поганого про нього я не чув.

— Не надто надійне джерело, — важко видихнув і  закотив очі Артем.

— Передай їй, що ми всі хвилюємось за неї. І хай припиняє страждати. Ще зустріне натовп таких хлопців, та ще кращих.

— Добре, я скажу. Думаю, вона точно зрадіє вашим побажанням, — скептично сказала дівчина і почала роздивлятися свої нігті. Їй було добре з друзями, але стан сестри зараз хвилював Марту значно більше.

— Треба піти провітритись, — підвівся Павло, той, якому байдуже на універ, — і заодно докупити цигарок. Ми не довго, не сумуй.

— Назаре, ти йдеш? — крикнув Артем йому з дверей.

— Я пізніше підійду, — хлопець відповів друзям і повернувся до Марти.

— Щось не так? — поцікавилась дівчина.

— Я… цей… у мене є одна пропозиція для тебе.