Читати книгу - "Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз"

— Годі! Досить! — дві тарілки з гучним дзвоном розбились об плитку, якою була вистелена підлога на кухні. Розлетівшись на безліч уламків, вони залишили доволі помітну тріщину на одному з кахлів. Побачивши це, чоловік зі злістю видихнув і з ноткою роздратованості сказав:

— Припини поводитись як істеричка.

— Я вже втомилась від твоїх постійних зауважень. Вічно тобі щось не подобається, вічно все не так. Ось де мені це вже, — вона показала рукою на свою шию.

— Якби все було добре, хіба я б щось говорив? Подумай над цим, — надто спокійним тоном говорив він.

— Назаре, ця розмова і ця ситуація відбувається знову і знову. Не знаю як ти, але я вже не витримую, — Марта важко гепнула на стілець і опустила голову на руку, прикриваючи очі.

— Тому я не маю наміру вислуховувати цю чергову істерику, — він підвівся і схрестив руки на грудях, нависаючи над своєю дружиною, що таки не наважувалась підняти очі.

— Яка ж це була помилка, — через декілька хвилин Марта порушила тишу, — переконуюсь в цьому кожного дня.

— Терпіти не можу, коли ти починаєш говорити на цю тему! — закричав Назар і швидко зник з кухні, голосно грюкнувши дверима іншої кімнати. Нарешті за декілька годин запанувала ідеальна тиша.

Невелика квартира у новому будинку давно очікувала на своїх власників. У такому затишному і сонячному місці мала б жити надзвичайно щаслива пара, яка з радістю планувала своє майбутнє, завела б собаку чи кота, потім по квартирі бігали б маленькі діти і панувала б ідилія. Натомість, тут живуть двоє людей, що вже давно просто ненавидять одне одного. Марта і Назар — колишні хороші друзі, що спокусились на угоду, яка мала б принести їм чудові перспективи, а натомість стала кліткою, у якій вони готові роздерти одне одного. Коли вони оголосили своїм друзям, що одружуються, то звісно ж, побачили роззявлені роти і округлені очі. «З якого дива!?» — питали Павло та Артем, які ще вчора сиділи разом із Мартою та Назаром в їхньому улюбленому барі та обговорювали мізерні проблеми. Але наші псевдокоханці збрехали, що давно мали почуття одне до одного і нарешті наважились на відчайдушний крок. Але за цим рішенням стояло зовсім не кохання, а вигода. Тому врешті спільне життя стало нестерпно жахливим, але про це знали тільки вони двоє, для світу Марта та Назар продовжували бути ідеальним подружжям.

— Будь готова сьогодні на сьому вечора, — спокій Марти порушив чоловік, що за пів дня нарешті вперше вирішив показатись з кімнати.

— З якого це дива? — вона підняла одну брову і надпила ще надто гарячу каву, — я здається нікуди не збиралась.

— Ми йдемо на виставку автомобілів. Там буде мій начальник і я просто зобов‘язаний показати йому, що теж цим цікавлюся. Це в інтересах мого підвищення.

— Так йди. До чого тут я? У мене в цій годині іде серіал.

— Марто, — крізь зуби процідив чоловік, — ти моя дружина, тому мусиш там бути зі мною. Ти хочеш осоромити мене?

— Фіктивна дружина, на хвилиночку. То ж ніяких зобов‘язань перед тобою і нашим шлюбом у мене немає вже давно, — вона іронічно посміхнулась, — як і в тебе.

— Тріщина на плитці, — чоловік вказав рукою в те місце, де сьогодні зранку відбувався черговий скандал, — по-перше, вирішиш якось цю проблему, по-друге, так само починає тріщати моє терпіння до тебе. 

— А я і не прошу тебе терпіти мене, — Марта підвелась зі стільця і стала навпроти чоловіка так, щоб дивитися йому прямо в очі.

— Не можу повірити, що у мене колись була до тебе симпатія. Що я міг мати до тебе якісь почуття. Кожного дня уявляв собі, що от-от ти будеш моєю і ми станемо сім‘єю. Краще б тоді я так думав про навчання. Бо саме в той час моя успішність ледь не впала на дно.

— Три роки минуло, любий мій, три роки, а ти досі повторюєш це, як якусь мантру. Але наврядчи таке допоможе покращити все те, що є між нами.

Марта ще раз зміряла його поглядом і пішла геть, залишивши чоловіка самого на тій же кухні. Назар важко видихнув і стиснув кулаки. Колись ця дівчина заполонила всі його думки, але йому було дуже страшно зізнаватись про це, особливо друзям, які б точно його засміяли. Хоч вони і часто говорили про стосунки та кохання, він знав, що його почуття ніхто б не оцінив, особливо Марта, що постійно розповідала про свою матір, яка націлена видати своїх дочок заміж. І що така її поведінка відбиває будь-яке бажання у дівчини заводити стосунки, а тим більше сім‘ю. Тому молодому хлопцеві нічого не залишалося, як таємно мріяти про свою подругу і щоночі уявляти їхнє прекрасне життя разом. А коли він дізнався, що його дідусь хоче передати йому чималий спадок, проте з деякими умовами, то вирішив, що це саме той знак, якого він так чекав. І набравшись сміливості, таки зізнався Марті про своє кохання і запропонував вийти за нього заміж. Хоча б фіктивно. І поки Назар, стоячи посеред кухні, згадував минуле, в сусідній кімнаті Марта намотувала кола, роздумуючи про теперішнє. Але як би вона не хотіла вловитись за ниточку, яка б привела до вирішення усіх проблем, їй це не вдавалося. Тому їх не залишилось нічого, як погодитись і почати збиратись на ту дурнувату виставку.

— Всі такі усміхнені, аж нудить, — тихо сказала Марта і допила своє шампанське. Що, звісно ж, не залишилось поза увагою її чоловіка.

— Поводься нормально, — трохи грубо сказав Назар, — бракувало, щоб подумали, що ти любиш випити.

— Чесно? З тобою деколи тільки це і може врятувати. Але як бачиш, то поки я ще не спилась, — дівчина засміялась і на диво, він теж.

— О це мій начальник, — Назар одразу випрямився, — я підійду до нього. Чекай мене тут, — Марта не встигла заперечити, а чоловік вже зник з її поля зору.

Вона важко видихнула і вирішила трохи пройтися, оглянути раритетні автівки, подивитися на людей, що здавалися їй надто ідеальними і вилизаними. Дівчина була впевнена, що за кожною цією награною посмішкою і чемними манерами приховувалися не менш гучні скандали, ніж були в них з Назаром. Марта зовсім не вірила в те, що такі люди взагалі одружуються через кохання та товаришують через відданість. Скептично була впевнена, що за всім цим стоїть лише вигода, як і в них. Але якщо тут були справді заможні та багаті люди, то їхня парочка — це прості люди, які зовсім випадково тут опинились. Назар працює звичайним архітектором, навіть не старшим. Тому всіляко намагається подружитись зі своїм начальством, щоб отримати хоч якесь підвищення. І це єдине, через що Марті було його шкода. Адже вона знала, що її чоловік справді крутий спеціаліст і дуже багато працює, але чомусь його вершки цього зовсім не беруть до уваги та не помічають. Коли Назара не було уже десь пів години, дівчина почала злитися. Їй було страшенно нудно і хотілося якнайшвидше додому. А коли вона задивилась на люстру, то не помітила, як зіштовхнулась з кимось.