Читати книгу - "Фортеця пекла, Вікторія Ноетер"

– Карро, біжи! – наказ був ясним, вона його чула, навіть вже зібралася бігти вниз, туди до бастіону, з чорними стінами та гарматами, але встигала. Світло вдарило у спину, речі Карро впали в переді неї, а на очах з’явилася пелена сліз. – Або не біжи, – промовив демон, почесав потилицю. Янгол на нього не нападав, лише збудував між ними стіну світла, через яку демон не міг пробитися, його меч вдарявся у світло, залишаючи на ньому чорні плями, що зникали через декілька секунд або ж навпаки залишалися ледь помітними тріщинками.  

– Вона ще не воїни. Любиш вбивати слабких, бо на сильних не вистачає духу? – рогатий Адмірал сухопутних кораблів з викликом дивився на янгола. Той зупинився всього на секунду, та кивнув собі.

– Проте скоро вона ним стане. Чи не краще зараз убити ту, що може принести розбрат? – питання було риторичним, демон не очікував відповіді чи запитань. Спочатку.

– Розбрат у чиї ряди? – у словах янгола відчувалася дивна тривога, злість. Святість його ненависті, яка пускала коріння в чорну землю, росла. Очі янгола горіли світлом. Карро була ціллю, і вона цього повністю не усвідомлювала. Але демон уже зрозумів, чому Фаон так швидко й без звичних сперечань віддав перспективного демона. Проблеми, що супроводжували Карро, були настільки численними, що навіть Темний бастіон із його професійними гарматами та охоронцями не зміг би з ними впоратися.

Янгол не відповів, але припинив молитву й опустив вістря меча вниз. Розмах його крил вражав – янгол зависав у кількох метрах над землею, свердлячи поглядом то Адмірала, то Карро, яка за цей час уже встигла схопити кинджал. Темна сила застигла в її жилах, воля до життя була єдиною опорою. Вона виставила меч перед собою, готуючись перерізати потік святої молитви.

Дихання стало важким – навіть така проста дія забрала в неї багато сил. Демон із гордістю дивився на неї, але похитав головою і завдав удар по стіні. За мить вона впала. Демон кинув кулю темної енергії, яка розлетілася на чорний попіл. Битися з таким сильним янголом було важко. Адмірал розумів, що Карро зараз нічим йому не допоможе. Головне, що в нього був меч і ще залишалися сили.

Янгол підкорився виклику, спустився на землю і склав крила за спиною. Його меч випромінював світло та жар.

– Карро, біжи! Не зупиняйся! – гучний наказ змусив її діяти. Вона схопила мішок із речами спітнілими долонями й тримала кинджал, ніби він міг допомогти проти янгола.

Битва між демоном і янголом тільки розпочалася. Небо розкололося, як під час пожежі або шторму. Вогонь між ними здіймався хвилями. Демон ударив мечем янгола, намагаючись вибити зброю з його рук, але той легко відвів сталь і викликав молитву, яка вибивала повітря з легенів.

Вогонь нагадував хвилі. Адмірал із вогняними хвилями за спиною. Світло зіткнулося з темним вогнем. Демон відчув біль, стримав крик і знову зробив стрибок у бік янгола, намагаючись вразити його смертоносною сталлю. Не вдалося. Янгол різко відійшов і знову вдарив.

Святе лезо полоснуло по грудині. Саме в цей момент Карро озирнулася. Вона стримала крик, але вже не бігла до бастіону. Захищена фортеця більше не була пріоритетом. Вона ніколи не думала, що зможе кинутися захищати демона, подібного до неї, темну сутність, яку ненавиділи залишками розуміння та волі, що ще жила в ній.

Янгол готувався завдати наступного удару, який точно вразив би Адмірала, коли Карро кинула кинджал просто в янгола, навіть не прицілюючись.

Удар сталі об сталь. Янгол здивовано подивився на неї, лезо не дістало демона, і він знову почав шепотіти.

Страшний шепіт приніс біль. На демона лягла біла завіса, яку неможливо було зняти. Він почувався рибою в сітці вмілого рибалки.

– Звідки тут такі сильні янголи? – запитав себе Адмірал. Він не знав відповіді. Можливо, під час його відсутності щось змінилося, і тепер молодих янголів замінювали сильніші воїни, ніж очікували демони. Біль просувався по тілу, немов тисяча тонких лез повільно врізалися в шкіру. Він не стримав крик.

– Навіщо це робити? Відпусти його, – Карро дивилася на янгола. У її руках не було кинджала, не було нічого, що могло б зупинити ворога від вбивства демона. – Благаю…

Це було дивно, навіть для неї. Благати янгола... Вона помітила зміну в настрої янгола й роздивилася його ближче. Коли молитва не викликала сліз, а обличчя янгола не розпливалося розмитими клаптями різних кольорів, він був гарним, як усі янголи: світле, коротке волосся, прикрите капюшоном із захисними візерунками та древніми рунами. Блискучі очі дивилися прямо на неї. Карро зробила короткий вдих, її тіло тремтіло, а жах обійняв її ще на початку появи янгола й не відпускав. Їй залишалось ледь помітно дихати й чекати.

— Дивно, дуже дивно, — тихо промовив янгол. Він нахмурився й провів рукою по світлому балахону.

— Що саме? — вона з надією подивилася на нього. Невже і цей ворог її відпустить? Чи запитає щось про печать? Або пояснить сутність цього покарання? Він схилив голову, різкий ворожий вплив зник, і на його місце прийшло щось інше.

Загроза зникла!

Карро ясно розпізнала цей жест і здивовано підняла брови, схиливши голову, копіюючи рухи янгола.

— Дивно, що я справді хочу відпустити сильного демона, — повільно відповів янгол, кинув короткий погляд на демона, який стримував болісний крик, і додав: — і тебе. Але скажи, навіщо мені це робити?