Читати книгу - "Провалля 2, Євгеній Шульженко"

​– Далі дороги немає, – повідомив чоловік, погладжуючи бороду, – так і потрібно?

​– Ми вийшли на одинадцятий поверх, – мовив Арсеній втомленим голосом, – треба пройти через коридор в інший кінець. Там вихід до торгівельного центру та ескалатору.

​– Вітаю вас, друзі, – всміхнувся Олесь, глянувши на Міру закоханими очима, – ми майже на шістдесят метрів під землею.

​– Котів-баюнів поки не бачили, – в’їдливо кинув жартівник, показавши подрузі язика, – лише напівмертвий полтергейст, що навіть стілець не може поцілити. А може це був Ян? – задумався, згадуючи минуле, – памʼятаєте привида, що говорив з нами на спіритичній дошці?

​– Ого, я й забула про це, – Міра ляснула себе долонею по лобу, – чому ти раніше не сказав? Я б взяла дошку. От я тетеря!

​– Не було ніякого мертвого духу, – соромʼязливо відповів Макар потупивши погляд в підлогу, – то я пожартував над вами.

​– Оце наш пацан! – засміявся Арсеній, – а я вважав, щоти тільки й думав про солодкого Вʼячеслава, – жартівник вмить став серйозним, побачивши розгніваний погляд хлопця, – Я жартую! Але ти ж безпечний? В тебе й довідка має бути з лікарні.

​– Дограєшся, Арс, – зашипів Макар, – скину тебе з вікна в печеру. А наші друзі поліцейські не зможуть мене навіть затримати, – хитро всміхнувся, – довідку з психіатричної лікарні я прихопив з собою. Віктор, я пройду як псих?

​– Пройдеш, – несподівано засміявся чоловік, схопивши себе за бороду, – молодець, не розгубився. Але з цього моменту я попрошу тебе не йти за моєю спиною, –потягнувся витерти сльози, – мені стало страшно за власнежиття.

​– Я не буйний, – відповів Макар та махнув в сторону Арсенія, – йдемо до торгівельного центру. Може щось прикупимо. Але не пускайте Арса до крамниць з білизною та одягом, – мстиво глянув на друга, – поряд з цим красенем манекени починають розпускати свої пластикові руки.