Читати книгу - "Око дракона, Дар'я Пойманова"

— Брешеш і не червонієш, — зацокнув маг, проте на губах розквітла ледь помітна усмішка.

— У вас навчилася, капітане!

Бажання розпитати його про те, чому саме він став моїм учителем, нікуди не поділося. Навпаки, з кожним днем, воно ставало тільки сильнішим. Але я продовжувала мовчати, можливо, сподіваючись, що одного дня він сам мені все розповість.

І здається, я надто довго роздивлялася Рузана, на що він тільки посміхнувся і закотив очі.

— Може, колись я розповім тобі все, — загадково вимовив чоловік, піднімаючись на ноги.

Я здригнулася від несподіванки, і здивовано втупилася на мага.

— Про що це ви?

— У тебе на обличчі все написано, — Рузан розсміявся, побачивши моє незадоволене обличчя. Підійшовши до мене, він простягнув руку, чекаючи, поки я за неї вхоплюся.

— Отже, це обіцянка? — запитала я, хапаючись за простягнуту мені руку.

Рузан одним легким рухом підтягнув мене до себе, допомагаючи встати.

— Судячи з усього так, а то я тебе вже побоюватися починаю, — м'яко розсміявся капітан.

Навколо нас шуміли ялинки, і я відчула вечірній прохолодний вітерець, що ковзав по відкритих ділянках шкіри. Птахи щебетали, видно обговорюючи сьогоднішній день. Далі стежкою дзюрчало невелике джерело. Весь світ готувався зустрічати літо.

Додому я вирушила в піднесеному настрої, ще не знаючи, що завтра чисте небо затягне хмарами.