BooksUkraine.com » Сучасна проза » Все буде добре 📚 - Українською

Читати книгу - "Все буде добре"

159
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Все буде добре" автора Олег Бакулін. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 105
Перейти на сторінку:
люкс.

– Це місце мені подобається вже більше, – ліг на ліжко Сашко. Порухав руками й ногами, роблячи «ангелика», оцінив м’якість матраца. – Так, однозначно подобається. Віталіку, перевір кран.

– Так точно, шеф.

Водій поставив речі під стіну й зник в окремій кімнатці, що виявилася входом у ванну. За мить повернувся назад.

– Вода на місці. Як і душова кабінка, джакузі та біде.

– Magnificent[19], – усміхнувся Сашко та скочив на ноги. – Але май на увазі, що я можу звикнути до такої розкоші.

Віталік усміхнувся й витягнув із куртки маленький записничок.

– Це від керівництва. Тут список зустрічей на цей місяць. Пане Олександре, я в курсі того, як пройшла сьогоднішня зустріч, а це значить, що доведеться трішки підкоригувати плани. Ознайомтеся з матеріалами в ноутбуці, щоб бути в курсі всіх термінів. Я заїду за вами о дев’ятій. Сподіваюсь, вам вистачить часу, щоб адаптуватися до зміни часових поясів.

Сашко взяв записник та автоматично його погортав. Марія підійшла до вікна, усім виглядом демонструючи, що не хоче лізти в їхні справи. Але розгубленість залишилась. Вона ще не бачила, щоб водій наказував своєму начальнику, що потрібно робити. І якщо насправді Сашко в підпорядкуванні Віталіка, то нащо останній ніс їхні речі? Невже це така форма трудових стосунків в Америці?

Двері зачинились, і вони залишились удвох.

– Якщо тобі нікуди піти, ти можеш залишитись тут, – сказав Сашко, кидаючи піджак на ліжко.

– З чого ти взяв, що мені немає куди піти? – запитала Марічка, роздивляючись вечірній Львів із вікна третього поверху. У місті гостювала шелестка злива.

– Жінки, яким є куди піти, не плачуть в унісон із дощем.

За дверима чулася приглушена розмова. Здається, хтось заселявся в номер навпроти. Марія не хотіла зустрічатись із цими людьми. Зрештою, вона взагалі не хотіла нікого бачити.

– А можна залишитися тут сьогодні?

У віконному віддзеркаленні дівчина побачила, як Сашко закусив губу, і усміхнулась. Завжди робив так, коли думав. Ми виросли – звички не змінились. Ми не змінились…

– Залишайся, скільки треба. Це не проблема, – чоловік скинув краватку й зник у ванній. Долинув шум води.

Це не проблема… Не проблема. Слова луною відбивались у її свідомості, затихаючи десь у глибині.

Примари продовжували переслідувати її. Обличчя Антона, там, на пероні, коли вона поверталася, спустошена великим містом. Мами, яка згорбилась над мішком картоплі. Христини, котра продавала цю картоплю серед таких же молодих старців. Власне обличчя, коли Марк представляє її своїм друзям, і вона вихоплює з розмови: «…а має вигляд повноцінної жінки». Зараз це вже не здавалося компліментом.

Слова стихають, спогади калейдоскопом рвуться назовні. Вечірки, розбита машина. Найдовше затримується спогад про лікарню. Про довгий білий коридор, у якому лікар пояснює причини смерті її матері, а вона не може їх почути, бо голова розколюється від гучної музики, від кількості випитого алкоголю. Вона лише киває головою – і життя продовжується.

Поки вона одного разу не прокинеться від жахливого кошмару, не зателефонує додому просто посеред ночі. І, слухаючи довгі гудки, раптом згадає, що підняти слухавку нікому.

Спогад про її застигле обличчя в безкінечно великому готельному номері, де стіни видовжуються й перетворюються в дороги, а картини мовчки кліпають очима, спостерігаючи за нею, – цей спогад затримається на кілька секунд довше. А потім замість стін-доріг з’являться крижані струмки дощу, і у вікні залишиться тільки її власне відображення.

– Якщо я скажу тобі, що все буде добре, ти мені повіриш? – тихо запитав Сашко, обіймаючи її.

Його тіло було все ще вологим від води.

– Хіба якщо ти не обдуриш, – прошепотіла жінка у відповідь.

– Я не почув, повтори, – чоловік нахилився до її вуха, і Марічка обернулась, щоб зустріти його теплі губи.

Перший поцілунок був ніжним, жінка навіть на мить відчула себе шістнадцятирічною дівчиною, яка вперше цілується зі своїм хлопцем у під’їзді. Та за мить усе змінилося: чоловік міцно притис її до себе, і Марія потонула в цьому океані з іменем Сашко-Олександр, і найменше, що їй зараз було потрібно, – це порятунок.

Упіймати кілька краплин, що стікають по його щоці, прикусити пульсуючу жилку на шиї та почути загрозливе гарчання. Відкинутися назад, захлинутись від доторків теплих? пекучих! губ. Дозволити йому опуститися нижче, просто до западинки між грудьми, і солодко видихнути, коли його пальці прослизнуть під шовк. Допомогти йому звільнити себе від такого непотрібного одягу та запустити руку йому під рушник, намацавши тканину білизни. Дивно: він не голий? Чоловік ухилився й заперечливо похитав головою. Що? Він не хоче? Але чому тоді…? Думки потонули в наступному поцілунку.

Чоловік сантиметр за сантиметром вивчав її шкіру на дотик та смак. Ще жоден із її коханців не був уважним саме до неї. Марія відчула, що вона палає і зараз просто згорить у цьому полум’ї, якщо він не зупиниться. Але Сашко й не думав зупинятися. Він підняв жінку й посадив її на підвіконня, подарував іще один поцілунок й опустився на коліна. Марія охнула. Виявляється, пальці на ногах теж можуть бути ерогенною зоною. Жінка кусала губи, а Сашко впевнено прокладав собі доріжку з поцілунків усе вище й вище. Марія застогнала та схопила чоловіка за волосся. Боже, як добре! Хіба хтось може робити тобі неймовірно добре просто так? Жінка заплющила очі, розчиняючись у насолоді. Тієї ночі снів не було. І це було прекрасно.

1 ... 19 20 21 ... 105
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Все буде добре», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Все буде добре"