Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

 В Мюнхен вони повернулись вже ближче до вечора.

-          Якщо ти не втомилася, можемо прогулятись містом, - запропонував Вадим, коли вони приїхали до готелю і він припаркував авто і так, між іншим, додав. – Тут великий вибір морозива.

-          Морозиво я люблю, - посміхнулась до нього.

 Та солодким десертом не обійшлось. Через годину вони смакували відомими баварськими ковбасками в найстарішому пивному залі Мюнхена, запиваючи це все, відповідно, найпопулярнішим в цих краях напоєм.

 Ліна не була любителькою пива, але саме тут і зараз просто зобов’язана була скуштувати. Як не як світова столиця цього напою. Зате Вадим насолоджувався і перепробував уже чотири види. В залі було шумно, то ж вони здебільшого мовчали принагідно обмінюючись якимось своїми думками чи враженнями.

 До готелю дістались пізнім вечором. Ліна швидко прийняла душ і вляглась. Вона міцно заплющила очі, сподіваючись швидко заснути. Дівчина намагалась втекти від думок, які так і норовили заполонити її голівку. Тікала від емоцій, які лавиною хлинули на неї і лякали. Вдень справлятися з цим душевним безладом було легше, а на самоті, м’яко кажучи, непросто.

 Вадимові теж не спалося. В голову закралась, здавалось, така очевидна думка: чому вони не спробували зняти ще один номер? Та було вже пізно.

 Через годину марних спроб хоч якось вмоститись і нарешті заснути, Вадим тихо постукав у двері ліниної спальні.

-          Ти спиш? – заглянув до середини і не чекаючи відповіді поспішив додати. - Не жени мене. Я не можу більше спати на тому місці для катувань епохи середньовіччя!

 Було тихо. Він підійшов до протилежної від Ліни сторони ліжка. Вона лежала незворушно. «Спить» - подумав Вадим і обережно, щоб не потривожити її, ліг під ковдру.

 Ліна крізь ніч дивилася на його темний силует поряд із собою, на відстані витянутої руки. Чому вона йому дозволила бути тут, так близько до себе? Чому мовчала, коли він говорив?

 Дівчина майже переконала себе, що просто пожаліла його – там дійсно незручний диван.

 Чому мовчала?

 Відповідь на це питання відверто лякала.

 Ліна лежала і дивилась на чоловіка поряд – такого близького і такого далекого одночасно. Вона чула як його дихання зробилось рівномірним і глибоким, незбагненним чином поселяючи в душі умиротворення. Кожною клітинкою свого тіла відчувала його близькість, легкий запах його одеколону змішаний з запахом випитого пива.

 Його близькість...

«Треба постаратись заснути» - подумала дівчина і вкотре за сьогодні міцно заплющила очі. За мить вона відчула як по виску скотилася гаряча сльоза.

 Вночі дівчині снився сон, який вона дуже любила, але який приходив вкрай рідко. Їй снився уявний хлопець, в якого вона була до нестями закохана. Вона не бачила його обличчя, але точно знала, що він дуже красивий.

 У сні в неї проявлялися особливості характеру, яких в житті вона за собою не помічала. Ліна в тому уявному світі була пристрасною. Там всі заборони зникали, падали, наче театральна завіса.

Коханий незнайомець завжди ніжно, але палко цілував її. Вона танула в його руках з такою ж пристрастю вертаючи йому поцілунки.

 Вона дуже гостро відчувала кожен рух його руки по її тілу. Кожен дотик відлунював диким бажанням продовження в найпотаємніші куточки тіла і свідомості. Вона стояла спиною до нього і його рука лежала в неї на животі. Дівчина відчувала його подих в себе на шиї. Він сильніше притиснув її до свого тіла. Його рука перестала пестити живіт і ковзнула вгору. Він обережно, але відчутно стиснув грудь. Потім взяв двома пальцями сосок і потягнув. Вона відчула гострий укол бажання, що граничило з болем.

 Дівчина  вигнулась і безпорадно, протяжно застогнала.

 Ліна крізь сон почула свій стогін. Відчуття руки в себе на груді видавалося дуже реалістичним. Якусь мить вона намагалась зрозуміти чи ще в полоні сну чи вже вирвалась з країни мрій.

 Реальність різко увірвалась до її свідомості. Вона відкинула ковдру і скочила на рівні ноги.

-          Ти...ти... – не могла складно мислити, - ти що робиш?

 Єдине, що спромоглася вимовити. Вадим повернувся на спину, прикриваючи очі рукою і застогнав. Вся його поведінка вказувала на те, що він вкрай незадоволений тим, що його вирвали з солодких обіймів сну і не дали досхочу виспатись.

 Ліна стояла, палаючи праведним гнівом і важко дихала. Він повернув голову в її бік.

-          Чого ти як фурія зірвалась з ліжка і перебила мені такий гарний сон, - сонним голосом спитав її.

Вона сторопіла. Можливо він нічого не помітив, просто спав і робив це все з нею уві сні. Такі думки збили її з пантелику. Вона не знала, що йому відповісти.

-          Я... Мене розбудив якийсь шум. Я почула голосний звук, - сказала перше, що прийшло в голову і відвела погляд від його очей, щоб він не запідозрив брехні.

 А не варто було...

 Погляд пройшовся його міцним, широкоплечим, злегка худорлявим тілом і випадково зачепився за чорний колір його боксер, які не могли приховати значного розміру випуклість.

 Вадим прослідкував за її поглядом. Він бачив яку реакцію справило на неї побачене. Дивився як її щоки заливає густий рум’янець, як привідкривається її ротик, щоб справитися із збитим диханням.

Він різко встав і рушив до виходу зі спальні. Біля дівчини зупинився, підійшов близько і торкнувся грудьми її спини. Знав, що категорично не можна цього робити, але він зробив – торкнувся красномовною випуклість її попки.

-          Так, твій пристрасний стогін і мене розбудив, - прошепотів на вухо і, відсторонившись від неї, вийшов з кімнати.

 Ліна стояла і не розуміла, що з нею діється. Шалений сором, безпорадність, злість, яка межувала з відчаєм і ... похіть. Бажання досі невідоме їй. Тіло вийшло з-під контролю і зажило своїм життям. Думки лихоманило.

 Дівчина сіла на край ліжка. Вона старалась глибоко і повільно дихати, щоб хоч якось заспокоїтись. Через кілька хвилин відчула, що серцебиття уповільнюється, дихати стало легше, але відчуття сорому і відчаю не проходили.