Читати книгу - "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики , Тіна Вітовт"

Ідея відвідати озеро дуже доречна, хто зна, що ще ми вдома вчудили б, а так трішечки можна розслабитися. Хоч і хлопці біля нас, але ми на них намагалися не звертати уваги.

Все ж добре на сонечку погрітися. У воду ще не заходила, підозрюю, що після грози прохолодна. А після того як поніжилася на сонечку, і взагалі лінь здолала. Мало не задрімала, благо сонцезахисним кремом скористалися, а то б весело спати в ночі було б підсмаженою.

І все було б добре, тільки ті падлюки, вирішили нас освіжити. Бачишно переживали, щоб ми не перегрілися на сонечку, і не схлопотали сонячний удар. Спочатку облили водою, а потім і взагалі закинули у воду. А водичччка, то прохолодддна. Я кажу ж - падлюки. Ще й регочуть, як коні.

Додому я з Лєрою поверталися злі і недобрі, зате ті засранці задоволені собою на всі сто відсотків. І навіть наше бурчання, та не бажання з ними спілкуватися в дорозі, їх не засмутило. Вони точно нам помстилися за веселу річку. Ну нічого наступний раунд буде за нами.

За смачною вечерею, так як ми майже цілий день пробули на озері, та обідали там, ми трошки відійшли від образи на хлопців. Правда важливу роль відіграло те що вони самі приготували цю вечерю, а нас урочисто запросили. Взяли ноутбук та влаштували вечір кіно, такий собі кінотеатр на дачі. А дбайливо приготовлений гарячий шоколад та солодощі, коли тільки встигли дістати, точно знаю, що в холодильнику їх не було вранці, нас розчулили.

Якби не знала про парі розтеклася б, як те морозиво на сонці. І могла б повірити, що ми їм не байдужі. Хоча Артем міг подбати, як старший братик... Та кого я зараз обманюю, який він мені брат, а після тих спекотних поцілунків та обіймів я взагалі не знаю, як мені до нього ставитися. Та і питання - чи це щось означає для нього самого?

Як шкода, що я не можу читати думки, так би залізла в голову прочитала все що мене цікавить, і краса. Та це є не доступно нікому, а хто таку дурню городить - божевільний.

Спати пішли майже опівночі. Домовилися на риболовлю зібратися на кухні о шостій ранку.

Як же важко підніматися в таку рань, але на риболовлю хочеться більше ніж спати. Так що піднімаємо свої сонні тільця і йдемо у ванну прокидатися остаточно. Хлопці можуть і без нас піти, якщо затримаємося, ще подумають, що ми обрали поніжитися в ліжечку замість такого раннього дозвілля.

Зранку прохолодно, добре що одягли спортивні костюми та кросівки, інакше ноги промокли б від роси і було б ще прохолодніше. Хлопці також рухаються як сонні мухи.

Вже сидячи в човні почали потроху прокидатися та жартувати.

- Нас взагалі рідко на риболовлю беруть із собою, - вирішила поскаржитися.

- А я навіть не пам'ятаю, коли тебе з Лєрою брали, ми звичайно тільки утрьох ходимо, чоловічою компанією, - почав Артем.

- Отак завжди, підуть, а нам нічого не скажуть, - почала жалітися Лєра, - може ми також хочемо рибку половити.

- Я думаю ви просто спати любите, тому і пропускаєте свою можливість, - вставив репліку Тимур.

- Ні не тому, сьогодні ж прокинулися, - заперечила я, - вони завжди відговорки знаходять, чому нам не сказали.

- Цікаво, а чому така конспірація? - не втримався Стас.

- Та все просто, - знизала я плечима, - тато каже, що коли я з ним у човні - не клює.

Стас водичкою поперхнувся, яку якраз почав пити. Лєрка, добра душа поплескала його по спині, мало що, ще подавиться, як будемо пояснювати такий конфуз.

- А ти раніше сказати не могла? - обурився Артем.

- Тоді б ви нас разом з собою не взяли, - жалібно простягла, опускаючи очі.

- Тебе зараз із човна викидати, чи потім? - спитав Тимур.

- Незрозуміла?

- Ну може тобі більше подобається там де глибше? - от засранець.

- Тільки спробуй мене викинути у воду, я так розполохаю риб, що потім ще рік тут нічого не спіймаєш, - пригрозила пальцем.

Бачишно, що надумав? Викинути мене, таку хорошу, милу, білу та пухнасту із човна у воду. Та ще й питає, яка глибина мені більше довподоби.