Читати книгу - "Стів Джобс"

Він приписував свою властивість фокусуватися і любов до простоти практикам дзен. Це відточило його інтуїцію, показало йому, як фільтрувати те, що було непотрібним чи нецікавим, і виховало в ньому чуття естетики, заснованої на мінімалізмі.

На жаль, його дзен-практики так і не зробили його по-дзенськи спокійним і не надали внутрішнього спокою, що також стало частиною його спадщини. Він часто був напруженим, як натягнута струна, і не мав наміру це приховувати. Більшість людей мають реостат між розумом і словами, котрий модулює жорсткі сентименти та колючі імпульси. Але не Джобс. Він був брутально чесним.

- Моя робота полягає в тому, щоби казати, коли щось хріново, а не лестити про це, ~ говорив він.

Це робило його харизматичним і надихаючим, а також, якщо користуватися технічним терміном, подеколи рідкісним козлом.

- я завжди хотів поставити Стіву лише одне запитання: «Чому ти буваєш інколи таким злим?» — якось сказав мені Енді Герцфельд.

Навіть члени його родини часом дивувалися тому, що в Джобса не було фільтра, який не дає людям висловлювати їхні божевільні думки чи відкидає їх. Джобс стверджував, що такою була його природа.

— Я такий і не можу бути тим, ким я не є, — відповів він мені, коли я поставив йому те запитання.

Але я гадаю, що він міг контролювати себе, якби хотів. Він ображав людей не тому, що в нього не вистачало емоційного розуміння це побачити. Навпаки, він міг оцінити людину, зрозуміти її внутрішній світ і побачити, як пристосуватися до нього, лестити тій людині або ж образити Гі.

Протилежний бік його натури не був обов’язковим. Це перешкоджало йому більше, ніж допомагало. Та деколи це грало свою роль. Увічливі та догідливі лідери, котрі хочуть уникнути пересудів про інших, зазвичай не так ефективно просувають зміни. Десятки колег, котрих Джобс образив, згодом усвідомили, що цим він змусив їх робити такі речі, про які вони навіть не мріяли. І він заснував корпорацію, наповнену гравцями А.

Сага про Стіва Джобса — це міф про створення Силіконової Долини, який писався довго: компанія, запущена у батьковому гаражі, розрослася до світових меж. Він не вигадав багато речей одразу, але він був майстром складаїшя ідей, мистецтва і технології так, що з них утворювалося майбутнє. Він змайстрував Macintoish після того, як зрозумів силу графічного інтерфейсу так, як це не могла зрозуміти «Ксерокс», і він винайшов iPod після того, як зрозумів радість від того, що ти маєш тисячу пісень у своїй кишені, і зробив це так, як не втілила Sony, у якої було все обладнання і передісторія, щоби це зробити. Деякі лідери втілюють новації тим, що намагаються бути хорошими на загал. Інші силкуються укладати хороші угоди. Джобс намагався робити і те і інше, причому безжально. В результаті за понад ЗО років він запустив серію продукції, яка трансформувалася в цілу індустрію:

• Apple II, який мав мікросхему Возняка і перетворився на перший персональний комп’ютер не лише для аматорів.

• Macintosh, який почав комп’ютерну революцію і популяризував графічний інтерфейс.

• «Історія іграшок» та інші блокбастери Ріхаг, які відкрили диво цифрової анімації.

• Крамниці Apple, які переглянули роль крамниці у визначенні торгової марки.

• iPod, який змінив те, як ми слухаємо музику.

• Крамниця iTunes, яка врятувала музичиу індустрію.

• iPhone, який перетворив мобільні телефони на пристрої для музики, фотографії, відео, електронної пошти та Інтернету.

• Крамниця програм {Арр Store), яка породила нову індустрію створення змістового наповнення.

• iPad, який запустив комп’ютеризацію планшетів і запропонував платформу для цифрових газет, часописів, книг і відео.

• iCloud, який посунув застосування комп’ютера з його центральної ролі в керуванні змістовим наповненням і змусив інші пристрої синхронізуватися з ним.

• Сама Apple, яку Джобс уважав найкрашим винаходом - місцем, де уява плекалася, застосовувалася і втінювалася так творчо, що компанія стала найвартіснішою на планеті.

Чи був Джобс розумним? Ні, не винятково. Натомість він був генієм. Його творчі скачки були інстинктивними, неочікуваними і подеколи чарівними. Він, звичайно ж, був прикладом того, кого математик Марк Кац називав магом-генієм; хтось, чиї ідеї виникли ні з чого і пцщивлювалися інтуїцією биіьше, ніж ментальною силою. Як слідопит, він міг убирати інформацію, вдихати вітер і відчувати, що попереду.

Так Стів Джобс став найкращим керівником нашої ери, той, кого обов’язково пам’ятатимуть і через століття. Історія піднесе його на місце поруч із Едісоном і Фордом. Більше, ніж будь-хто з його сучасників, він виробляв продукцію, яка була досить новітньою і поєднувала поезію з процесорами. З жорсткістю, яка могла робити працю з ним нестабільною і натхненною в той самий час, він збудував світову найбільш творчу компанію. І в її ДНК він зміг уживи-ти відчуття дизайну, перфекціонізм і фантазію, що це все можливе навіть за десятки років після цього; компанію, яка прагне ідеалу на межі мистецтва та технологій.

І ще дещо...

За біографами має залишатися останнє слово. Але це біографія Стіва Джобса. Хоч він і не нав’язував свого легендарного бажання контролювати цей проект, підозрюю, що не передам правильних почуттів за нього (оскільки він захищав себе у кожній ситуації), якщо не запрошу його на сцену історії для останніх слів.

Під час наших численних розмов Стівен Джобс багато разів говорив про свій заповіт. Ось його думки його ж словами:

Моєю пристрастю була побудова компанії, де люди вмотивовані на створення нової продукції. Все решта було другорядне. Звичайно, дуже добре, щоби компанія приносила прибуток, бо якраз це і до-

зволяє створювати чудову продукцію. Але саме продукція, а не прибуток, була мотивацією. Скаллі перевернув ці пріоритети так, що метою стало заробляння грощей. Це тонка різниця, але вона врешті змінює все: людей, яких ви берете на роботу; тих, хто піднімається по кар’єрній драбині; те, що ви обговорюєте під час зустрічей.

Дехто каже: «Дайте клієнтам те, що вони хочуть». Але це не мій підхід. Наша робота — визначити, що хоче клієнт, ще до того, як він цього захоче. Здається, це Генрі Форд якось сказав: «Якби я питав клієнтів, чого вони хочуть, вони б сказали мені: