Читати книгу - "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані"

Питання четверте. Чи «Міжнародний комітет…» підготував переклади творів Василя Стуса на англійську та інші світові мови?

До моменту загибелі на Заході виходили нечисленні переклади поезії та публіцистики Стуса:

1. Unfilled [Один вірш в перекладі Володимира Грушкевича]. // Smoloskyp. — 1978. — Fall. м № l.

2. Stus, the poet. [Три вірші в перекладі Володимира Грушкевича]. // Smoloskyp. — 1981. — Spring. — № 11.

3. Ein dichter im Widerstand. Aus dem Tagebuch des Wassyl Stus. // Gerold & Appel Verlag, Hamburg. — 1984.

4. Ukraine / Vasyl Stus. [Чотири вірші в перекладі Володимира Грушкевича]. // «Pen International» Bulletin of Int. P. E.N. London. — 1985. — Vol. XXXV. — № 1.

5. A Gulag Notebook. [Переклад Марка Царинника та Георгія Луцького «З таборового зошита». Вірші у перекладі Марка Царинника.] // The Washington Times. — Washington. — 1985. — August 28.

Звичайно, цього було фантастично мало — і для зацікавленого українського, але англомовного читача, і тим більше для шведських академіків. Саме тому одним із завдань «Міжнародного комітету…» була підготовка першого повноцінного видання перекладів.

Книжка отримала назву «Selected Рoems». Видавець — Український Вільний університет у Мюнхені за сприяння Фундації ім. Лариси і Уляни Целевич-Стецюк при об’єднанні жінок Організації Оборони Чотирьох Свобід України у Нью-Йорку.

«Вибрані поезії» видано двома мовами: ліворуч Стусів оригінал, праворуч переклад Ярополка Лісовського — 46 поезій зі збірок «Зимові дерева» та «Свіча в свічаді». Вступну статтю Юрія Шевельова упорядники взяли з видання «Палімпсести: Вірші 1971–1979 років» (Мюнхен, «Сучасність», 1986).

Нобелівський комітет і Шведська Академія літератури так і не отримали «Selected Рoems» — бо поета Стуса вже не було серед живих. Та й не факт, що листи діячів української діаспори взагалі брали до уваги. Бо, справді, важко уявити, що успішною могла бути спроба видати за повноцінний переклад аматорський підрядник, та ще й виданий не у престижному видавництві, про що передусім мав би подбати зірковий за складом «Міжнародний комітет…», а у маргінальному за західними мірками УВУ, видавництві емігрантського університету.

Заради справедливості відзначимо, що Ярополк Ласовський реально оцінював свої можливості, бо назвав англомовну частину книжки «Synoptic Translation of Poems» (у нас зазвичай такі переклади називають підрядниками).

Проте відомий поет і критик Ігор Качуровський відзначає, що ця книжка була доволі успішним дебютом людини, яка досі була відома як музикознавець: «…і до того ж у царині поетичного перекладу. А це вимагає від перекладача, крім знання обох мов, також естетичного смаку та абсолютного відчуття ритму. І тут на допомогу дебютантові прийшли, на мою думку, його музичні здібності… З приємністю можна ствердити, що поставлене собі завдання перекладач виконав: ямбічні вірші перекладено ямбом, при тому вірш у вірш зі збереженням типових для Стусової ритмоструктури «енжамбеманів», себто ритмічних перехватів, коли закінчення думки не збігається із закінченням вірша» (газета «Українська думка», 26 травня 1988 р.).

Оскільки брошура вийшла 1987-го, тобто через два роки після загибелі Василя Стуса, її роль у справі «популяризації творчої спадщини поета» виявилася мінімальною.

І, нарешті, останнє запитання. Чому про діяльність «Міжнародного комітету…» не було поінформовано письменницькі організації, правозахисні спілки і навіть найтиражніші газети української діаспори?

У Музеї-архіві «Смолоскип» зберігаються десятки прижиттєвих і посмертних публікацій про Василя Стуса, що були надруковані у чільних діаспорних і провідних світових газетах:

1. Василь Стус — нова жертва терору. // Українське слово. — 1985. — Париж. — 22 вересня.

2. Волянська Людмила. «…За Вкраїну його замучили колись…» Поет Василь Стус не живе // Свобода. — Нью-Джерсі. — 1985. — 18 вересня; 19 вересня.

3. Гинзбург Арина. Памяти Василя Стуса. // La Pensée Russe. — 1985.— 13 сентября.

4. Горбач Анна-Галя. Міжнародна Амнестія та Німецький ПЕН-клюб затурбовані долею Василя Стуса. // Українське слово. — Париж. — 1985.— 24 лютого.

5. Кучер Михайло. На смерть Василя Стуса. // Свобода. — Нью-Джерсі.— 1985.— 2 і 3 жовтня.

6. М. О. Нова жертва кремлівських злочинців. // Шлях перемоги. — Мюнхен. — 1985.— 22 вересня.

7. Найбільший український сучасний поет — В. Стус не живе. // Свобода. — Нью-Джерсі.— 1985.— 7 вересня.

8. Патріот-мученик. // Українська думка. — Лондон. — 1985.— 27 червня.

9. Рахманний Роман. Протестне подзвіння на смерть поета. // Українська думка. — Лондон. — 1985.— 17 жовтня. — Ч. 42.

10. Світлична Надія. Усім людям доброї волі. // Вільна думка. — 1985.— 13–20 жовтня. — Ч. 41–42.

11. Смерть Василя Стуса. // Вести из СССР. — Мюнхен. — 1985.— 15 сентября. — № 17.

12. Fishbein Moses. Ein ukrainisches Schicksal. Das Martyrium von Wasyl Stus. // Neue Züricher Zeitung. — Zürich. — 1985.— 5 september.

13. Ukrainischer Dissident im Lager gestorben. Wassyl Stus — Dichter und Helsinki-Gruppen-Mitglied / Neue Urteile. // Frankfurter Algemeine Zeitung. — Frankfurt-am-Main. — 1985.— 7 September.

14. Tod des ukrainischen Regimekritikers Stus. // Neue Züricher Zeitung. — 1985.— 7 September.

15. Buch Hans Christoph. Weder Recht noch Gnade. Zum Tode des ukrainischen Dichters Wassyl Stus in einen sowjetischen Straflager. // Die Zeit. — 1985.— 13 September.

16. URSS: Mort d’un surveillant des accords d’Helsinki. // Le Matin. — Paris. — 1985.— 7 et 8 septembre.

17. URSS: Mort d’un poète dissident. // Le Quotidien de Paris. — Paris. — 1985.— 7 et 8 septembre. — No. 1802.

18. URSS: Mort d’un dissident dans un camp. // Liberation. — Paris. — 1985.— 7 et 8 septembre.

19. Un dissident ukrainien est mort d’épuisement au camp de Perm. // Le Monde. — Paris. — 1985.— 9 septembre.

20. URSS: Mort en prison d’un dissident estonien. // La Croix. — 1985.— 27 septembre.

21. Vasyl Stus dies in labor camp. // The Ukrainian Weekly. — 1985. — September 8.

22. Nahaylo Bohdan. The Soviet Writers who Led Dissent. // The Wall Street