Читати книгу - "Шкільне життя , Тигер "

**Джек (насмішливо):** *"Я знав, що ти прийдеш. Ти завжди хочеш грати роль героя, навіть коли не знаєш, що насправді відбувається."*

Андрій зупинився в декількох метрах від нього, не спускаючи погляду.

**Андрій:** *"Що ти задумав цього разу, Джеку? Думаєш, що я не бачу твоїх хитрощів?"*

Джек злегка посміхнувся, але в його очах загорівся злісний блиск.

**Джек:** *"Ти думаєш, що все знаєш, але не уявляєш, наскільки глибокою є ця гра. Я дам тобі шанс довести, що ти справжній лідер. Ось загадка: якщо зможеш її вирішити, ти доведеш, що гідний всіх своїх друзів. Але якщо програєш, то твоя репутація буде зруйнована."*

Андрій відчув, як його серце стиснулося. Він не любив таких ігор, але розумів, що відступити зараз означає дати Джеку перемогу.

**Андрій:** *"Що це за загадка?"*

Джек простягнув йому записку зі словами: *"Ключ до твоєї перемоги сховано в самому серці темряви. Якщо знайдеш його до сходу сонця, зможеш залишитися лідером. Але будь обережний: кожен крок має значення."*

Андрій відчув, як його охопив сумнів, але він прийняв виклик. Він вирішив, що не дасть Джеку зруйнувати все, що він збудував із друзями.

Тим часом Містер Грей спостерігав за всім із тіні. Він чекав на результат цієї гри, розуміючи, що Джекові залишилося зробити лише один вирішальний крок, і він стане його новою "пішкою" у великій грі.

Сторінка 4

Андрій стояв у темному підвалі, намагаючись зосередитися на розгадці загадки, яку дав йому Джек. Його думки плуталися, а сумніви не давали спокою. Він відчував, як у ньому борються дві сили — бажання довести свою правоту і страх втратити довіру Лізи та друзів.

Кожен раз, коли він намагався скласти частини загадки в єдине ціле, перед його очима з'являвся образ Лізи з поглядом, наповненим сумнівом. Її невпевненість у ньому боляче ранила. Він також бачив, як Грішка і Влад обмінюються підозрілими поглядами, ніби не впевнені, чи можуть довіряти йому. Ці думки поступово з'їдали його рішучість.

Сонце почало заходити, а Андрій досі не міг знайти відповідь. Кожна хвилина відчувалася як удар по його впевненості. Він розумів, що час спливає, а розв’язки немає. Зрештою, коли сонце зникло за горизонтом, він відчув, як його серце обірвалося. Він програв.

Джек стояв неподалік, спостерігаючи за поразкою Андрія. В його очах заграв тріумф, і він зробив крок уперед, насолоджуючись моментом.

**Джек (холодно):** *"Я думав, що ти сильніший, Андрію. Але тепер усі побачать, що ти не такий вже й лідер. Ти не зміг довести свою рішучість, тому що сумніви зжерли тебе зсередини. Запам'ятай цей момент, коли наступного разу вирішиш, що зможеш перемогти мене."*

Андрій не знав, що відповісти. Його відчуття поразки змішалося з розчаруванням у самому собі. Він не хотів залишатися у школі, де його друзі сумніваються в ньому, де Ліза не впевнена в його щирості. Він відчув, що йому потрібно піти, хоча б тимчасово.

---

Того ж вечора Андрій зібрав свої речі й вирішив поїхати до батьків, не сказавши нічого друзям. Він написав коротке повідомлення Лізі: *"Мені потрібно трохи часу на самоті. Я поїду до батьків, подумати про все. Сподіваюся, ти мене зрозумієш."*

Серце Андрія боліло від думки, що він залишає друзів, але він не бачив іншого виходу. З важким виразом обличчя він сів у потяг і вирушив до батьків.

Коли він приїхав, мама й тато були здивовані його несподіваним приїздом. Вони одразу зрозуміли, що щось трапилося, але не стали задавати питань, лише підбігли, щоб обійняти його.

**Мама (стривожено):** *"Андрію, що сталося? Чому ти приїхав без попередження? Щось не так?"*

Усі емоції, які він тримав у собі, враз прорвалися назовні. Андрій не стримав сліз і міцно обійняв маму і тата.

**Андрій (зі сльозами):** *"Я не знаю, що робити. Я підвів своїх друзів, вони сумніваються в мені. Ліза… вона більше не вірить мені так, як раніше. Я програв через власні сумніви і слабкості. Мені здається, що я втрачаю все, що було для мене важливим."*

Батьки сіли поруч із ним, розуміючи, що їхній син переживає важкий період. Мама ніжно гладила його по спині, намагаючись заспокоїти.

**Тато (спокійно):** *"Сину, ти завжди був сильним. Але навіть найсильніші іноді потребують часу, щоб зібратися з думками. Це нормально. Головне — не втрачати себе у вирі цих емоцій. Ми завжди поруч, і твої друзі теж. Не дозволяй одній поразці визначати твоє майбутнє."*

Андрій слухав батьків, відчуваючи, як тепло їхньої підтримки трохи заспокоює його. Він знав, що не може залишатися тут назавжди, але йому дійсно потрібен був час, щоб зібратися з думками.

Його сестри, Юля і Оксана, були далеко, і це давало йому можливість побути наодинці з батьками, поговорити з ними відверто і без зайвих пояснень.

---

Протягом наступних кількох днів Андрій проводив час, роздумуючи над тим, що сталося. Він прогулювався околицями, спілкувався з батьками і поступово знаходив внутрішній спокій. Але він знав, що не може уникати реальності вічно.

А тим часом Джек із нетерпінням чекав дзвінка від Містера Грея. Йому потрібно було дізнатися, чи його план спрацював і що буде далі.

Коли телефон нарешті задзвонив, Джек відчув, як його серце прискорено забилося. Він підняв слухавку, і в трубці знову почувся той самий холодний голос.

**Містер Грей:** *"Твій час майже настав, Джеку. Але є ще одне завдання, перш ніж ти отримаєш те, що хочеш. Будь готовий, завтра вранці я пришлю тобі нові інструкції."*

Джек мовчки кивнув, відчуваючи, як напруга всередині нього зростає. Він не знав, що це буде за завдання, але вже розумів, що це гра на межі, де кожна помилка може стати фатальною.

Сторінка 5

Андрій вирішив залишитися з батьками на деякий час, щоб відпочити і відновити душевну рівновагу. Його останні переживання і невдачі в школі втомили його, і він потребував часу, щоб прийти до тями. Дні повільно плинули, наповнені спокоєм і теплом домашньої атмосфери. Батьки підтримували його як могли, не задаючи зайвих питань і даючи йому можливість відновити свої сили.