Читати книгу - "Шкільне життя , Тигер "

Через кілька днів, коли Андрій сидів у своїй кімнаті, намагаючись прочитати книгу, він почув, як відчинилися вхідні двері. Через мить пролунав голос Оксани:

**Оксана (радісно):** *"Андрію! Я дізналася, що ти тут!"*

Не встиг він піднятися з крісла, як вона вже була у кімнаті. Оксана підбігла до нього і міцно обняла, наче не бачила його місяці.

**Оксана:** *"Що сталося? Чому ти не сказав нам, що приїхав? Ми так хвилювалися, коли дізналися від батьків, що ти тут."*

Андрій, відчуваючи себе винним за те, що не поділився з сестрами, трохи посміхнувся.

**Андрій (зізнаючись):** *"Мені потрібно було трохи часу на самоті. Все було так складно в останні дні, що я просто вирішив на деякий час сховатися від усіх."*

Оксана сіла поруч із ним, обіймаючи його за плечі.

**Оксана:** *"Я розумію, братику. Але ти не повинен був тікати від нас. Ми завжди поруч, щоб підтримати тебе. Як тільки дізналася, що ти тут, одразу приїхала."*

Її слова торкнули серця Андрія. Він відчув, як знову з’являється надія, що все налагодиться.

Пізніше того ж дня, коли Андрій вже почав відчувати себе трохи краще після спілкування з Оксаною, двері раптово відчинилися, і до кімнати влетіла Юля.

**Юля (жартівливо кричить):** *"Андрію, тримайся!"*

Вона підскочила до нього, міцно обійнявши, майже збивши його з ніг. Її сміх заповнив кімнату, і навіть Оксана засміялася, дивлячись на старшу сестру, яка завжди вміла піднімати настрій.

**Юля (щиро):** *"Ну як ти? Що з тобою сталося? Ми так хвилювалися, коли дізналися, що ти просто зник без попередження. Ми ж родина, ти повинен нам довіряти."*

Андрій, хоч і злегка втомлений від такої бурхливої уваги, не зміг стримати посмішку.

**Андрій:** *"Я знаю, Юля. Мені просто потрібно було трохи побути самому. Але тепер, коли ви тут, я відчуваю себе краще. Дякую, що приїхали."*

Юля ще раз обняла його, намагаючись підбадьорити брата.

---

Тим часом друзі Андрія в школі почали помічати його відсутність. Вони намагалися зв’язатися з ним через телефон, але Андрій не відповідав. Він не хотів ні з ким говорити, бажаючи повністю зосередитися на своїй родині.

Грішка, Влад і Ілля кілька разів дзвонили, але відповідала Оксана або Юля, пояснюючи, що Андрій зараз проводить час із сім'єю і поки що не хоче розмовляти. Вони запевнили друзів, що Андрій у безпеці і просто потребує трохи часу на відновлення.

**Грішка (стривожено):** *"Що з ним сталося? Чому він раптом зник?"*

**Юля (спокійно):** *"Не хвилюйтеся, все добре. Андрій просто трохи втомився і потребує відпочинку. Він скоро повернеться, як тільки почуватиметься краще."*

Друзі не були впевнені, що їм робити. Вони дуже хотіли підтримати Андрія, але, зрозумівши, що він сам вирішив відсторонитися на деякий час, вирішили не тиснути на нього. Вони зрозуміли, що зараз йому потрібен цей час з сім’єю.

Ліза також намагалася зв’язатися з Андрієм, але сестри завжди відповідали замість нього, не даючи їй можливості поговорити з ним напряму. Вона хвилювалася, адже не знала, що відбувається з Андрієм і чому він уникає її.

**Ліза (схвильовано по телефону):** *"Юля, прошу, дайте мені поговорити з Андрієм. Я переживаю за нього, ми повинні обговорити те, що сталося."*

**Юля (м’яко, але твердо):** *"Лізо, я розумію твої почуття, але зараз йому потрібно трохи спокою. Він повернеться до школи, як тільки буде готовий. Не хвилюйся, все налагодиться."*

Ліза була розчарована, але зрозуміла, що сестри Андрія захищають його і не дадуть їй поговорити з ним зараз. Вона вирішила дати йому час, хоча це було важко.

---

Протягом наступних днів Андрій продовжував проводити час з батьками і сестрами, відновлюючи внутрішню рівновагу. Їхня підтримка допомагала йому зрозуміти, що навіть у найтемніші моменти є на кого покластися.

Врешті-решт, друзі зрозуміли, що Андрію дійсно потрібен цей час з сім'єю, і вирішили не турбувати його більше. Вони домовилися почекати, коли він сам вирішить повернутися до них.

Андрій відчув, що поступово знаходить сили, які втрачав через сумніви і розчарування. Сім’я, як завжди, була його найнадійнішою опорою.

Сторінка 6

Андрій продовжував залишатися з батьками і сестрами. Він почувався краще, але відчував, що ще не готовий повернутися до своїх друзів і школи. Його дні минали спокійно: прогулянки з мамою, розмови з батьком, жарти з сестрами. Але всередині все одно залишалася якась напруга, немовби він чекав на щось, що ось-ось станеться.

Одного вечора, коли вся родина сиділа за столом на вечері, Юля підмітила, що Андрій все ще трохи пригнічений.

**Юля (серйозно):** *"Андрію, я бачу, що ти намагаєшся відпочити, але є щось, що тебе турбує. Ти можеш поділитися з нами, ми ж твої сестри. Що саме тебе так мучить?"*

Андрій на мить замислився. Він зрозумів, що не може тримати все в собі. Його переживання за Лізу, напруга через провал у загадці від Джека, відчуття розчарування в собі — усе це накопичувалося, і він нарешті вирішив розповісти своїм сестрам і батькам про те, що сталося.

Він детально описав, як Джек підставив його перед друзями, як він не зміг розгадати загадку через сумніви і як втратив довіру Лізи. Сестри слухали уважно, а їхні погляди ставали дедалі серйознішими.

**Оксана (серйозно):** *"Це не просто, Андрію. Ти завжди був сильним, але навіть найсильніші іноді ламаються. Це нормально. Але ти не повинен давати таким людям, як Джек, змогу керувати твоїм життям."*

**Юля (рішуче):** *"Мені здається, що Джек тільки починає свою гру. Він знає, як маніпулювати емоціями інших, і він використав твої слабкості. Але ти не можеш дозволити йому продовжувати."*

Андрій кивнув, але не знав, що робити далі. Він відчував, що має знайти спосіб повернути собі впевненість і захистити те, що для нього важливо.

---

Тим часом у темному офісі, куди проникало лише слабке світло ліхтаря, Джек сидів у кріслі, очікуючи на нові інструкції від Містера Грея. Його терпіння майже вичерпалося. Він хотів побачити результат своєї підступної гри, хотів остаточно зруйнувати довіру Андрія до його друзів і Лізи.