Читати книгу - "Небратнi"

залишаються у владних структурах (Юлія Тимошенко, Олександр Турчинов) або входять до першої десятки найбагатших людей України (Сергій Тігіпко, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук), однак говорити про сформованість дніпропетровського клану недоцільно: і дніпропетровські політики, і дніпропетровські олігархи діють розрізнено, поодинці, не маючи достатньої політичної ваги. Формально дніпропетровський клан припинив функціонування після завершення другого президентського терміну Леоніда Кучми, хоча насправді втратив вплив на глобальні процеси у країні за кілька років до того.

Дніпропетровський олігархічний клан чітких політичних цілей не мав, через що був відтіснений від влади значно могутнішим і агресивнішим угрупованням зі сходу.

3

Паралельно з приходом до влади дніпропетровського клану на початку 90-х на сході України набирав сили донецький.

Становлення донецького кримінально-олігархічного угруповання нерозривно пов’язане з ім’ям його засновника — татарина Ахатя Брагіна, відомого донецького кримінального авторитета на прізвисько Алік Грек.

У другій половині 1980-х економічні реформи останнього генсека СРСР Михайла Горбачова призвели до появи на території Радянського Союзу приватних кооперативів. У різних частинах країни інтенсивність виникнення кооперативів була різною. Український Донбас став щодо цього одним із найактивніших регіонів: перелік заснованих кооперативів зростав на очах. Цьому сприяла неабияка кількість шахт і заводів, а також значна густота населення регіону: ще із середини ХХ століття на роботу в шахтах Донбасу люди з’їжджалися з усіх куточків СРСР. За роботу платили добре. Якщо наприкінці 80-х колгоспник із заходу України заробляв приблизно 100 карбованців на місяць, то шахтар із Донбасу міг отримувати до 1000 карбованців. При цьому через дефіцит товарів, який у 1988–1989 роках набув просто катастрофічних масштабів, шахтарі могли витрачати гроші лише на розваги. А де обіг коштів і розваги — там завжди криміналітет.

Формування перших злочинних угруповань припадає на час ще до розвалу Радянського Союзу. Практично в кожному місті Донецької та Луганської областей діяла банда, що контролювала місцеві ринки, ігрові та розважальні заклади. Одну із таких банд очолював Ахать Хафізович Брагін.

Брагін починав свій трудовий шлях м’ясником на ринку неподалік шахти «Октябрьская». У дитинстві грав у футбол і займався боксом. Подейкують, що в одному спортклубі із Брагіним боксували також молоді Ринат Ахметов і Віктор Янукович, хоча підтвердити цю інформацію неможливо. У період горбачовської Перебудови Ахать Хафізович став підприємцем, займався операціями на валютному ринку, вкладав гроші у фірми, що возили з-за кордону відеомагнітофони, комп’ютери й іншу техніку, поступово взяв під контроль центральний ринок Донецька, де на той час працював Борис Колесніков[40]. Наприкінці 80-х про сорокарічного татарина говорили як про найбільшого донецького підприємця, «хазяїна» Донецька.

На початку 90-х угруповання Ахатя Брагіна розпочало боротьбу за централізацію бандитської влади. На Донеччині спалахнула справжня війна за базари, кооперативи, металургійні заводи із застосуванням вогнепальної зброї, великокаліберних кулеметів і гранатометів. За словами Сергія Приймачука, начальника міліції міста Слов’янськ Донецької області в 1994–1999 роках, люди впродовж цього періоду зникали десятками. Брагін і поплічники безжально усували всіх конкурентів, спочатку із кримінального, а згодом — із бізнесового середовища. Упродовж 1991 року в одній лише Донецькій області зафіксовано 55 убивств на замовлення. І то був лише початок. 1992-го відбувалося 5–6 убивств на замовлення щотижня. Для порівняння, в усіх західних областях України (Волинська, Рівненська, Львівська, Тернопільська, Закарпатська й Івано-Франківська), разом узятих, протягом 1991 року зареєстровано всього 4 убивства на замовлення.

Поступово Брагін охопив контролем увесь Донбас. Колишній м’ясник і картяр заснував фірму «Люкс», придбав футбольний клуб «Шахтар» і став його президентом.

Поруч із Брагіним — завжди молодий Ринат Ахметов, котрий після смерті Аліка Грека успадкує його фінансову імперію і згодом стане найбагатшою людиною України.

15 жовтня 1995 Ахатя Брагіна вбили на стадіоні «Шахтар» під час матчу його команди із сімферопольською «Таврією». Зловмисники підклали під трибуни радіокерований вибуховий пристрій надзвичайної сили. Як вибухову речовину використали п’ять кілограмів пластиту (тротиловий еквівалент — 11,5 кг). У результаті вибуху загинули всі, хто знаходився поруч із Брагіним. Більшість тіл розірвало на шматки. Усе, що лишилося від Ахатя Брагіна, — шматок руки із годинником «Ролекс» на зап’ястку.

За офіційною версією, замах було скоєно кримінальною групою Євгенія Кушніра, яка протистояла Брагіну. Одним із безпосередніх виконавців визнали кілера Вадима Болотських, якого звинуватили також у вбивстві підприємця та народного депутата Євгена Щербаня. Замовника убивства Ахатя Брагіна до цього часу не знайшли. Окремі експерти з обережністю стверджують, що ним міг бути пізніше засуджений за відмивання грошей та інші злочини дніпропетровський олігарх Павло Лазаренко, інші як замовника називають самого Рината Ахметова, оскільки після смерті Брагіна більшість активів останнього перейшли у власність Ахметова, проте жодна з версій не має достатньо доказів.

Після загибелі Брагіна фірма «Люкс» переходить до Ахметова, який швидко стає мільярдером, найвпливовішим промисловцем Донбасу, а згодом — найбагатшою людиною України. Протягом 2000-х чимало видань (німецькомовна швейцарська газета «Neue Zürcher Zeitung», англомовна українська газета «Kyiv Post», російськомовне інтернет-видання «Обозреватель», газета «Le Figaro») намагались пов’язати стрімке зростання Рината Ахметова зі злочинною діяльністю Аліка Грека, натякаючи на зв’язок Ахметова з організованою злочинністю та на кримінальне походження капіталів найбагатшого українця. Юристи Ахметова миттєво подавали до суду, звинувачуючи журналістів у наклепі, і щоразу вигравали справи. Спочатку «Neue Zürcher Zeitung», а за нею «Kyiv Post», «Обозреватель» та «Le Figaro» були змушені публічно просити вибачення й опублікувати спростування із заявами про відсутність юридичних доказів зв’язку Рината Ахметова чи підконтрольних йому структур із кримінальним світом. Незважаючи на те, що існують відеозаписи, на яких видно, що на початку 90-х Ахметов і Брагін завжди з’являлися на публіці разом, попри наявність незаперечних свідчень того, що Ахметов і Брагін разом організовували вечірки у Донецьку, попри те, що Ахметов і Брагін спільно заснували низку компаній (фірма «АРС», пізніше — «Лемтранс», котра нині належить Ахметову та тогочасна назва якої «АРС» складається із перших літер імен Алік, Ринат і Самсон, де Алік — це Брагін, а Ринат — це Ахметов; компанія з реалізації нафтопродуктів «Гефест»; корпорація «Індустріальний союз Донбасу»), формально довести причетність Ахметова до кримінальної діяльності Аліка Грека неможливо.

Утім, після фізичного усунення Ахатя Брагіна вбивства на Донбасі тривали.

У травні 1996-го вбито Олександра Момота, засновника компанії «Данко», одного з акціонерів «Індустріального союзу Донбасу» і власника Єнакіївського металургійного заводу, пізніше введеного до бізнесових структур Рината Ахметова.

3 листопада 1996-го близько 12 години дня просто на території донецького аеропорту впритул розстріляли Євгена Щербаня, народного депутата України 2-го скликання, губернатора Донецької області (з 11 липня 1995 до 18 липня 1996), одного із найбагатших людей тогочасної України. Злочин вражав своєю зухвалістю. Щербаня вбили