Читати книгу - "Поруч у темряві , Кері Ло"

Я завмираю, тримаючи в руках іграшкову машинку, і вдивляюся в одну точку. Ця думка дивує мене, навіть трохи лякає. Я завжди був переконаний, що ще не готовий до такого етапу, що батьківство — це щось надто складне й відповідальне. Але зараз, дивлячись на Демʼяна, який заливається сміхом і намагається запхати машинку під диван, я раптом усвідомлюю, що це зовсім не виглядає страшно. Навпаки — щось у цьому здається мені… правильним.

— Матвію, ти як? — чую раптом голос Кіри, яка зʼявляється у дверному отворі. Вона уважно на мене дивиться, трохи здивована моєю задумливістю.

— Що? А, усе добре, — кажу я, ніби прокидаючись. — Чому питаєш?

— Бо ти вже кілька хвилин витріщаєшся в одну точку, а малий, здається, чекає, щоб ти допоміг йому дістати машинку, — каже вона з легкою усмішкою й киває на диван.

Я швидко обертаюся й бачу, як Демʼян дивиться на мене своїми великими, серйозними очима, тримаючи в руках край ковдри, що звисає з дивана.

— Ой, вибач, малий, зараз дістану, — кажу я, залазячи під диван і витягуючи машинку.

Кіра заходить у кімнату й сідає поруч, підклавши під себе ноги.

— Ти якийсь надто замислений, як для людини з похміллям, — каже вона, уважно вивчаючи мене.

— Просто… — мнуся я, намагаючись підібрати слова. — Просто думаю, як це — мати дітей.

Кіра трохи піднімає брови, але швидко приховує здивування за теплою усмішкою.

— Ну, якщо ти питаєш мене, то це справжній хаос, але водночас найкращий хаос у твоєму житті, — відповідає вона.

— І тобі вистачає часу на все? На себе,

на Марка, на кар’єру?

Вона знизує плечима:

— Іноді ні, але це все одно того варте. Матвію, якщо ти вже про це думаєш, то, можливо, ти більше готовий, ніж сам вважаєш.

Її слова змушують мене замислитися ще більше. Вона має рацію. Якщо я починаю розмірковувати про це, то, можливо, я вже стою на порозі змін, навіть якщо ще сам цього не усвідомлюю. Але кого я бачу поруч із собою в цьому хаосі? Інга? Ні. Вона давно не здається мені правильним вибором.

Кіра ніби читає мої думки й додає:

— Просто знайди ту, з ким захочеш ділити цей хаос, і все буде гаразд.

Я мовчки киваю, але ці слова продовжують лунати у моїй голові ще довго після того, як я залишаю дім Кіри та Марка.

Любі, сьогодні ввечері на вас також чекатиме бонусний розділ. 

Не забудьте додати книгу у бібліотеку та підписатися. 
Бережіть себе та своїх близьких!🤍