Читати книгу - "Третя світова: Битва за Україну"

Запис розмови Леоніда Кучми з керівником СБУ

Леонідом Деркачем, 3 липня 2000 р.

Деркач: Леоніде Даниловичу!

Кучма: Привіт тобі! А як ви дізналися? Я щойно прочитав це, значить, «Українська Правда»…

Деркач: А! Та це сука цей… Ведемо справу, от зараз по всіх каналах його слухаємо, всі зв'язки його близькі виявляємо, ось і поліз він зараз вже до Мороза.

Кучма: Я чув, що він з Морозом там також.

Запис розмови Леоніда Кучми з міністром внутрішніх справ

Юрієм Кравченком, 10 липня 2000 р.

Кучма: Щоб я не забув, цей самий, грузин цей…

Кравченко: А я, ми працюємо по ньому. Значить…

Кучма: Я кажу: вивезти через, викинути, віддати чеченцям, нехай викуп просять.

Кравченко: Ми продумаємо. Ми зробимо як належить.

Кучма: Або привезти туди, роздягнути, бля, без штанів залишити, хай сидить, гівнюк.

Кравченко: Ми зробимо…

Кучма: Гівнюк він просто, бля…

Кравченко: Сьогодні мені доповідали, ми там йому установочку робимо. Вивчаємо, куди він ходить, як ходить. Ми трошки так, трошки потрібно вивчити, а потім ми зробимо. У мене зараз команда бойова, орли такі, що зроблять все, що хочеш. Данилич, ось така ситуація.[…]

Запис розмови Леоніда Кучми з міністром внутрішніх справ

Юрієм Кравченком, 30 серпня 2000 р.

Кравченко: Три дні, як мертвий. Та ще лікоть болить. Щось у мене з суглобами мабуть. Леоніде Даниловичу, ну, що нового. Значить…

Кучма: Гонгадзе там, бля?

Кравченко: Післязавтра, післязавтра. Ми сьогодні там розкрили [одне слово нерозбірливо].

Кучма: За Головатим дивляться?

Кравченко: Так дивляться! Знайшли два чи три його зв'язки. Я хочу його захлопнути тут на… Значить, знайшли дві дачі, де вони… Двоє хлопців, значить, за ним стежать. Я хочу його просто нагло, так, в лоб, це буде найкращий варіант, потім… Все те, що доручали — все працює. Ну, я думаю, що у Гонгадзе… Ну, буде видно, як воно вийде. Я там подивився ще його матеріали, з інтернету повитягував. Це він.

Запис розмови Леоніда Кучми з міністром внутрішніх справ

Юрієм Кравченком, 11 вересня 2000 р.

Кучма: Мої вітання. Прошу. Щоб я не забув. Гонгадзе продовжує.

Кравченко: Так, я зараз. Ми там прокололись.

Кучма: Там є команда, на чолі якої стоїть — ім'я мені цей самий сказав…

Кравченко: Значить, написав скаргу генеральному прокурору. Але я думаю…

Кучма: Хто?

Кравченко: Він. Трошки я тут проколовся. Але я тепер думаю, чому проколовся. Я грішу на замначальника з оперативної міста Києва Опанасенка. Ну, що Опанасенко… Ну у мене тут група — вона закрита, так? Опанасенко через своїх почав пробивати, що це за машини, і написав значить Потебеньку скаргу.

Кучма: Хто? Опанасенко?

Кравченко: Ні, ні — Гонгадзе. Ну тут він вказує номери, які вже, значить, знищені рік тому. Я трохи тут тактику міняю, бо я просто хочу, я хочу прибрати цього Опанасенка. В мене закралися сумніви, коли мені доповіли аж туди, до Киргизії, що Опанасенко цікавиться номерами. Так я сказав: «Почекайте, щоб воно…» Приїжджаю, кажуть, скарга є. Я його взую, Леонід Данилович. Я взую! Я просто, щоб воно щось не те вийшло… Але він буде взутий. Він тут пише, що це «може бути розплата за мої справи». Це таке…

Кучма: Проте тут він сміття таке викидає в російські ці самі…

Кравченко: В інтернет?

Кучма: Не в інтернет, а вчора з Росії… […]

Кравченко: Я Гонгадзе не випускаю, бо для мене це питання вже також… В екіпажі є контакти. Я за ним зараз приставив зовнішнє спостереження. Я хочу підучити його контакти, що воно…

Кучма: А у Гонгадзе там є команда — тридцять там чи що, строчать цей бруд.

Кравченко: Ні, три людини. У мене вони є. У мене всі вони є. Але я хочу з нього почати. Ну, я ще подивлюся на реакції, як генеральний відреагує. Мандражують, номери знімають, так що я не знаю.

Кучма: Ну, а чого генеральний повинен на кожну, бля?..

Кравченко: Ну, це ж заява.

Кучма: Ну і що — заява?

Кравченко: Ну я подивлюся, як вони будуть реагувати.

Кучма: Чому кожна срань повинна писати генеральному прокурору?

***

Будь-який об'єктивний читач, прослухавши ці сумбурні записи, дійшов би висновку, що президент України міг мати безпосередній стосунок до організації викрадення або й навіть вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Але настільки ж очевидно й інше: в жодному неупередженому суді записи розмов з президентського кабінету за сукупністю причин не могли вважатися достатнім доказом для арешту Кучми. Незважаючи на те, що записи, звичайно ж були автентичні, довести в суді, що вони не були змонтовані або що в них не було зовнішнього втручання, було неможливо. Якість записів була огидною. Розшифровки можна було трактувати подвійно, тлумачення їх було не завжди очевидним; з розмов випливало, що президент Кучма вкрай негативно ставився до Гонгадзе й навіть пропонував то депортувати його до Грузії, то віддати його для викрадення «чеченцям». Проте в жодній з численних розмов не була озвучена однозначна вказівка (наказ) вбити Гонгадзе. Хоча такий наказ можна було віддати чітко і ясно, коротко, один раз, не повертаючись більше до теми Гонгадзе. Отже, з юридичного погляду, Кучма у справі про причетність до вбивства Гонгадзе був невразливий навіть за наявності записів.

Однак, виникало ще одне досить важливе питання: з відома генерала Марчука Микола Мельниченко проводив несанкціоновані записи безпосередньо до моменту вбивства Гонгадзе. І припинив їх невдовзі після вбивства. Інакше кажучи, Кучму записували рівно до того часу, поки не накопичили достатньої кількості компромату. Після вбивства Гонгадзе люди, які контролювали записи, вирішили, що їхня робота виконана: тепер Кучма перебував у їхніх руках. Здавалося, що одного гучного вбивства вистачить.

У жовтні 2000 року несанкціоноване прослуховування кабінету президента України закінчилося. Останні записані розмови стосовно Гонгадзе належали до періоду, коли журналіст вже був викрадений і вбитий. Хоча не очевидно, що люди, котрі обговорювали Гонгадзе у кабінеті Кучми — серед них і сам Кучма, Леонід Деркач, Юрій Кравченко та