Читати книгу - "Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок, Роберт Шеклі"

— Затримайте його на місці на якийсь час, — попросив Сіммонс, налаштовуючи рентген-апарат, — так, добре. Тепер ще кілька знімків.

— Тварина, — з надією повторив Арамік.

— Іджул біфул бокс, — вимовила істота, — локс, рамадан, самдуран, іджул біфул бокс.

«Насамперед терпіння — нагадав собі Арамік, — позитивне ставлення. Доброзичливість. Опануй себе».

Він узяв ще один посібник. Цей мав назву «Мовний підхід до чужорідного інтелекту першого ступеня».

Знайшов потрібне й відклав посібник. Усміхнувся, підняв палець.

— Один, — мовив Арамік

Істота нахилилася вперед і понюхала його руку.

Вимушено посміхаючись, Арамік підняв другий палець:

— Два, — потім підняв третій. — Три.

— Хугелекс, — сказала раптом істота.

Може, це слово «один» їхньою мовою?

— Один, — знову сказав Арамік, розмахуючи пальцем.

— Вересевевеф, — радісно відгукнулася істота.

Можливо, це синонім слова «один»?

— Один, — вкотре повторив Арамік.

Істота завела пісеньку:

— Севеф хевефулуд крем, араган, біліган, хомус дрем…

Раптом вона замовкла, подивилася на посібник з мовного підходу, схопила його й закинула якнайдалі від лінгвіста. Той уже ледь стримувався, щоб не придушити «співрозмовника».

Доповідь Морени й Флінна, які саме нагодилися, вразила Кілпеппера. Він розклав перед собою фотографії, уважно їх вивчив.

Колона була кругла, гладенька і, без сумніву, виготовлена штучно. Будь-яка раса, здатна створити щось подібне, могла б завдати їм неабиякого клопоту.

Але хто ж поставив колону? Звичайно, не ці веселі грайливі істоти, що юрмляться навколо корабля.

— Ви кажете, що її верхівка ховається у хмарах? — запитав Кілпеппер.

— Так, капітане, — відповів Морена. — Ця бісова штука заввишки щонайменше з милю.

— Повертайтеся туди, — наказав Кілпеппер, — візьміть радіолокатор. Прихопіть обладнання для дослідження за допомогою інфрачервоного випромінювання. Отримайте зображення верхньої частини цієї колони. Я хочу знати, як високо вона здіймається і що знаходиться над нею. Покваптеся.

Флінн з Мореною пішли збирати обладнання.

Кілпеппер розглядав фотографії ще з хвилину. Потім відкинув їх убік і з відчуттям невиразної тривоги пішов у корабельну лабораторію. Все, що вони бачили на планеті, здавалося безглуздим, і це турбувало капітана. Кілпеппер на гіркому досвіді переконався, що все на світі відбувається за певними законами. І якщо вчасно не виявити ці закони, все може скінчитися дуже кепсько.

Моррісон, бактеріолог, був маленьким, непоказним чоловічком. Зараз він ніби зрісся в одне ціле з мікроскопом, до якого припав.

— Щось знайшли? — запитав Кілпеппер.

— У тім то й річ, що не знайшов, — Моррісон на мить відірвався від мікроскопа. — Біс його знає, чого я тільки не знайшов — і не знайшов нічого.

— Що ви маєте на увазі? — здивувався Кілпеппер.

— Я провів дослідження зразків рослин, — пояснив Моррісон, — а також ґрунту й води. Висновки ще не остаточні, але — краще сядьте, бо впадете.

— Ну, сиджу, кажіть.

— На цій планеті немає жодних бактерій!

— Он воно що? — Кілпеппер не знайшов слова у відповідь. Відкриття мікробіолога не шокувало його. Але той поводився так, ніби виявив, що надра планети — стовідсотковий зелений сир.

— Саме так. Вода в струмку стерильна мов спирт. Ґрунт на планеті чистіший за прокип'ячений скальпель. Єдині бактерії — ті, що ми привезли з собою. І вони також гинуть.

— Як це — гинуть?

— Тут у повітрі я виявив три агенти дезінфекції. Можливо, є ще з десяток, яких я не знаю. Те саме з ґрунтом і водою. Це місце абсолютно стерильне!

— Ну, і що це означає? — поцікавився Кілпеппер, не в змозі оцінити справжнє значення цього відкриття, бо йому досі не давали спокою думки про сталеву колону.

— Добре, що ви запитали, — сказав Моррісон. — Так, дуже гарне запитання. Це просто означає, що таке місце не може існувати.

— От і приїхали.

— І я так кажу. Не може бути життя без мікроорганізмів. На планеті відсутній цілий життєвий цикл.

— Але ж, як бачите, ця планета таки існує, — заперечив Кілпеппер. — У вас є інші теорії?

— Так, але я хочу спочатку закінчити дослідження. Я скажу вам ще одну річ, про яку варто замислитися.

— Слухаю вас.

— Я не знайшов на цій планеті жодного камінця. Звичайно, я не фахівець з мінералогії, але ми в цій експедиції майстри на всі руки. Так чи інакше, я стикався з геологією. Тут немає ні уламків скель, ні каміння. Найменший камінь, за моєю оцінкою, важить не менше семи тонн.

— І про що це свідчить?

— Вам також цікаво? — Моррісон посміхнувся. — Перепрошую, я хочу закінчити своє дослідження до вечері.

До заходу сонця були також опрацьовані рентгенівські знімки місцевих істот. Кілпеппер отримав ще один сюрприз. Спочатку Моррісон сказав йому, що планета не може існувати. Тепер Сіммонс запевняв, що такі тварини існувати не можуть.

— Погляньте лише на цю картину, — сказав він Кілпепперу. — Ви бачите хоча б якісь органи?

— Я не надто знаюся на рентгенівських знімках.

— Та цього й не потрібно. Просто подивіться. Рентген виявляє лише кілька кісток і один-два органи. На деяких знімках спостерігаються певні сліди нервової системи, але в основному тварини мають однорідну структуру. — Наявної внутрішньої структури недостатньо навіть для забезпечення життєдіяльності черв'яка-паразита, — вів далі Сіммонс. — Таке спрощення неможливе. Немає нічого, що відповідає легеням або серцю. Немає кровообігу. Немає мозку. Чортма нормальної нервової системи. Натомість призначення органів, які в них є, незрозуміле.

— Отже, ваш висновок…

— Такі тварини не можуть існувати, — повторив Сіммонс у запалі.

Йому сподобалася ця ідея. Було б цікаво написати статтю про тварин, існування яких неможливе. Зайшов Арамік, стиха лаючись.

— Які успіхи на мовному фронті? — поцікавився Сіммонс.

— Та жодних! — вигукнув Арімік і зашарівся. — Вибачте. Я протестував їх до ступеня інтелекту C3BB. Це майже рівень амеби. Не домігся жодної відповіді.

— Можливо, це тому, що у них просто немає мозку, — припустив Кілпеппер.

— Та ні. Здатність до трюків свідчить про певний рівень інтелекту. Вони також мають мову і застосовують певні зразки відповідей. Але ці істоти не можуть ні на чому зосередитися. Лише час від часу співають пісеньки.

— Гадаю, нам усім зараз не завадить вечеря, — сказав Кілпеппер, — і, мабуть, з двома-трьома «зарядами» з резерву.

За вечерею «заряди» виявилися дуже доречними. Десь аж після