Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Якого біса?- несамовито викрикнула Сніжанна, після чого щось полетіло по парочці, це я зрозуміла коли почула Андрієве пригнися, і почувся бряскіт- Тихонов ти вже геть знахабнів, почав водити своїх баб на роботу?То де мені вас наступного разу чекати у нашому домі?
-Що ти тут робиш?Ти ж мала їхати до батьків?- от же ш дурень, як можна таке запитувати у розлюченої дружини?
Я стою осторонь і боюся навіть туди заглянути, але судячи по тому як вольовниче налаштована Сніжанна то живим звідси хтось таки не вийде.
-Ах, то я тобі завадила?Чи можливо я мала попередити про свій прихід?
-Масічка а хто це?- ця дівчина навіть не розуміє що каже, я б на її місці вже давно змилася під шумок, а вона продовжує стояти і кліпати своїми довгими віями..
-Ах ти ж шалава!Я його дружина, чуєш дружина а ти провалюй звідси по тихому.
-Хм.Теж мені дружина, я б теж від такої істерички бігала
-Ну все, у тебе був шанс!- після цього на моїх очах розгоряється справжнісінький реслінг, де Сніжана ловить масічку за патли і витягає за межі кабінету, після чого за нею закриваються двері, але і без того я чую їхню сварку..
Сказати що я радію, ні зовсім ні..Мені навіть жаль Сніжанку, я навіть не знаю щоб я зробила якби була на її місці..Та й Андрієві прочухан піде на користь мабуть.
Напевне в їхньому шлюбі не все так гладко, і від цього мені жаль її..Нехай вона й не гарно вчинила зі мною тоді, але й я не мала більше права претендувати на Андрія, та й пробачила я їй давно, і не тримаю зла..
-Сволота- чую ляскіт, і розумію що її ручка таки проїхалася по його морді, і по заслугам..
Через мить двері відкрилися і з кабінету вийшла заплакана Сніжанна, вона на мить зупинилася поруч і поглянула на мене слізними очима..
У цю мить я подумала що вона буде у всьому звинувачувати мене, у тому числі що намагалася приховати від неї це неподобство,напевне я так би і вчинила, але й зараз вона здивувала мене.
-Вибач, напевне сьогодні не вдасться посидіти, давай іншим разом..
Я навіть не встигла щось відповісти як за подругою закрилися двері..
Але у мене зараз друга місія, потрібно негайно провчити одного гівнюка, який зумів образити мою подружку...
-Серйозно?Ось так просто відпустиш?- я буквально вивалюю на нього все з порога- Андрію наздожени її, вона сама не своя і може накоїти багато дурниць..
-Ні!- коротко відрізає і продовжує стояти до мене спиною упершись руками об робочий стіл..
-Ти мене чуєш?Вона ж кохає тебе, припини робити такі гадості- перехожу на крик!Я буквально трясуся від злості, і від того що більше нічого не можу зробити з цим..
Не можу перекрутити час назад і відмовити її від цього. Адже тільки тепер зрозуміла що він ніколи не кохав її, а був лише тому що хотів завдати болю мені, помститися за те що я його лишила..
-Та повернися ти вже нарешті, і поглянь на мене- з гніву я підхожу до Андрія і різко розвертаю його до себе, але в цей час він буквально впивається в мої губи жадібним поцілунком..
Рух за рухом Андрій відштовхує мене до стіни при цьому продовжуючи міцно утримувати щоб я не могла ніяк вирватися.
Я буквально приліпаю до її під натиском його гарячого тіла..Я безнадійно намагаюся відштовхнути його від себе і не відповідати на поцілунок, але все з тріском провалюється в той момент коли він заривається пальцями в моє волосся і я кайфую від цього.
На мене просто навалюються спогади минулого, неначе й не було усіх цих років порізну..
Я просто починаю відповідати на його поцілунки, гаряче реагувати на дотики які пропалюють кожну частиночку мого тіла..
Не знаю в який момент прихожу до себе і скільки триває це неподобство, але коли до мене доходить таки усвідомлення того що я щось роблю неправильно, я таки знахожу в собі сили відштовхнути його..
За тім з усієї сили ліплю ляпаса по лиці від чого він розвертається і кривиться від болю
-Охолонь!- випалюю на емоціях важко дихаючи..
-Так я ідіот!Ти це хотіла почути!Я покидьок..Я чудово знав що Сніжанна кохає мене, але мені так хотілося помститися тобі, нехай і банальним способом..- кричить у відповідь дивлячись прямо у вічі, а я просто стою неначе вкопана- я хотів зненавидіти тебе, але так і не зміг, не зміг навіть викинути тебе з голови, а коли ще й побачив то зовсім дах поїхав!Ти це хотіла почути?
-У тебе тепер є дружина, а ми лишилися в минулому, все що в нас лишилося це спогади..
-Спогади?Та ти зруйнувала їх, як і мої мрії в один день!Все що я хотів, це щоб ти була поруч завжди, приміряти на тобі весільну сукню, щоб ти народила мені донечку точну копію себе!- донечку, від цього слова серце тріпоче неначе малесенька пташина, як багато я в нього забрала, навіть власну донечку- А ти ти проміняла мене на гроші!!
-Гроші!Я не міняла тебе ні на що, а просто рятувала від неминучого краху!Зі мною у тебе нічого ось цього не було б- вказую на його кабінет.
-Звідки ти знаєш що мені потрібно?Та я б в одну мить віддав би все це лише б повернути час назад де ми разом такі щасливі і закохані!
-Припини негайно!Мій робочий день закінчився я краще піду- розвертаюся щоб вийти, як міцні чоловічі руки обнімають мене ззаду за талію, і шепоче гарячим диханням
-Лишися благаю, хоч трішки, давай постоїмо ось так- пропалює шепочучи, а в мене серце просто палає..
Я так довго старалася його забути, переконувала себе що так буде краще, а варто йому ось так обійняти як я тану неначе льодяник у теплоті..
-Відпусти мене будь- ласка- акуратно розмикаю його пальці на своїй талії, і йду не озираючись, адже маю всі шанси збожеволіти..
Дуже швидко вибігаю на вулицю і помічаю в одній з машин Сніжанну..
Вона буквально впилася в кермо заливаючись сльзами від чого мені й самій захотілося плакати..
-Ходімо зі мною- відкриваю двері авто і подаю їй руку..
Я розумію що не відпущу її нікуди в такому стані, їй зараз просто необхідна моя підтримка, і я готова, готова відновити нашу дружбу, адже просто не можливо викреслити все дитинство і юність через одну помилку.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) Колишні, Таня Смолярчук», після закриття браузера.