Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

Приблизно тиждень я зализувала рани. Здебільшого душевні. Ніхто мене не турбував, завдань не надходило. Тільки з Дайною зустрічалася кілька разів за чашкою кави. На другу зустріч вона спантеличила мене своєю пропозицією.

- Есмо, я тут подумала ... Ти не хочеш до мене переїхати?

Я здивувалася украй. Ми, звичайно, потоваришували за цей час, але не настільки, щоб разом жити. І взагалі це дивно, якщо я переїду до дівчини. Як я з Фенею спілкуватимуся? У мене своїх секретів чимало.

- Дайно, я навіть не знаю, так несподівано.

- Розумієш, мені так самотньо без брата. Я звикла доглядати когось, сніданки готувати, вечері. А тепер моє життя порожнє. Я хочу бути комусь корисною. Ось я й подумала... Вибач, я, мабуть, поспішала.

- Це ти пробач, Дайно. Я в жодному разі не змогла б переїхати до тебе. У мене домашній вихованець є, та й… хлопців я інколи приводжу.

- Але ж це несуттєво, Есмо! А хто в тебе, собака чи кіт?

- Пташка. Невелика така, яскрава.

- Тим більше, не проблема! Я люблю птахів! А щодо хлопців я не проти, всі ми дорослі люди. Я в твої справи не лізтиму.

Очі моєї нової подружки спалахнули, на щоки виступив рум'янець, її бліда шкіра засяяла здоров'ям. Навіть шкода її розчаровувати. Я ж не можу притягнути до неї всі свої таємниці... Це нелюдяно. І я зараз у прямому розумінні говорю. У моєму житті мало реальності, все магічне. Мабуть, лише їжа у холодильнику справжня.

- Дайно, у мене багато речей, я не впевнена, що зможу їх у тебе все розмістити. А раптом ми не зживемося? Я хотіла би зберегти нашу дружбу.

- Есмо! Ти така хороша! Я насідаю, вибач, але обіцяй, що подумаєш щодо моєї пропозиції. Я вже все продумала. Виділю тобі кімнату нагорі, вона велика, з окремим гардеробом, там навіть прилегла ванна є. Це я зараз говорю не про ту квартиру, де ти була, а про наш будинок. Він за містом. Я хотіла б там жити, але однією страшнувато, а з тобою було б легше. Звідти можна дістатися до міста всього за півгодини. Зможеш брати мою машину.

Дайна швидко моргає, перераховуючи всі переваги життя з нею. Насправді звучить дуже привабливо. І обігріють, і їсти подадуть, і платню, мабуть, брати з мене не збирається.

- Це все безкоштовно, по-дружньому. Ти не подумай, мені не потрібні гроші. Мій рахунок і так добре поповнюється. Ми можемо спробувати, чи не так?

Пару хвилин тому вона сказала, що не буде насідати, а тепер пре, як танк. Я вже не знаю, куди мені ховатися. Скоро в атаку піде.

- Вранці я млинці готую, з яблуком, бананом, іноді просто тонкі млинці з джемом, - от і важка артилерія під’їхала. Вона вже добре знає мене. Я люблю смачно поїсти, хоч сама не встигаю нормально приготувати. Усе якісь бутерброди перехоплюю.

- Звучить привабливо, але я маю подумати. Не ображайся, Дайно.

Я не була готова до такої тісної дружби. Основна проблема в тому, що я користуюся магією вдома, безсоромно, невиправдано. Наприклад, лежу на дивані, стало прохолодно, я плед натягнула. Не рукою, ні, магією притягла його собі під шию. А навіщо вставати з ліжка? Я і світло вимикаю дистанційно, можу і чай собі так налити.

Загалом, треба все добре обміркувати.

***

- Феню, хочу навчитися читати книгу за секунду. Так можна?

- Так, Есмі, це легко. Вимовляєш заклинання тримаючи в руці книгу і все, вона у твоїй голові, зможеш навіть цитувати потім.

- А я не заплутаюся, якщо одразу багато книг так прочитаю?

- Думаю, ні, Есмі, але не перестарайся, голова може боліти.

- Давай спробуємо.

Потираю руки, сидячи на дивані. Що я хочу вивчити першим? Почну з мови магів, так легше буде орієнтуватися в заклинаннях. Представила підручник, і він опинився у моїй руці. Ілюзія, звісно, але прочитати спробую.

- Есмі, так не вийде. Потрібна справжня книга.

- А де мені стільки книжок взяти? Я хочу богато прочитати, прокачати мозок. Електронні довідники підійдуть для цього?

- Ефект кращий, якщо тримати справжню книгу в руці. Лише у дрокованних посібниках закладено мудрість.

- Але все ж таки спобувати на електронній можна, правильно?

- Есмі, у тебе тоді точно все в голові перемішається. У бібліотеку сходи. Ми маємо величезний вибір літератури. Деякі маги звідти цілодобово не виходять. Дуже рекомендую відвідати.

Замислилась. Я так жодного разу і не побувала там, хоч фенікс мене зазивав неодноразово. Треба ж через п'ять років, як я користуюся магією, вирішила вивчити своє ремесло детальніше.

- А давай сходимо туди, злітаємо точніше.

- Готую координати.

А що мені збиратися? Я вже одягнена, як завжди, у все чорне. Після слів Енді я все-таки обзавелася строкатою сукнею, в стилі істиної Есмеральди, але поки що не було приводу її вдягнути. У бібліотеку точно не варіант, не на побачення йду.

Переміщаюся. І ось я вже серед стелажів найтаємнішої бібліотеки у світі. Ніхто не знає, де вона розташована, доступ дають лише за запитом, буквально виписують чарівну перепустку. Добре, що процедура швидка, і Феня мене одразу ж направив до книжкових полиць. Може, він уже давно дозвіл на відвідування отримав? Хмм…

Взяла кілька підручників і вмостилася за вільний столик. У залі бібліотеки, яка видається безмежною, ще кілька людей, тобто магів. В основному дідки в окулярах. Схиляються над книжками, вичитуючи щось собі нове. Тиша стоїть нереальна. Десь вдалині впала книга, всі присутні обернулися на звук. Захисні інстинкти навіть тут не сплять. Мене чомусь пересмикнуло.

Взяла перший підручник, розкрила, перегорнула. Картинок немає, читатимемо за допомогою магії. Заплющила очі, прошепотіла заклинання, якому навчив Феня. У голові зашуміло, ніби в олію на сковороді бризнули краплю води. Відчуття не найприємніше, полоскотало зсередини. Але… так, непогано. Я знаю мову магів. Дуже нагадує латину. Потрібно і такий довідник знайти, зможу порівняти. Взяла наступну книгу, знову прочитала, примруживши очі. Від цього відчуття доводиться напружуватись усім тілом. Особливо пихкає мозок. Начебто і зручно, що так швидко, але майже до болю неприємно.