BooksUkraine.com » Бізнес-книги » Як керувати рабами 📚 - Українською

Читати книгу - "Як керувати рабами"

227
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Як керувати рабами" автора Марк Сідоній Фалкс. Жанр книги: Бізнес-книги. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 52
Перейти на сторінку:
а громадянин — вільним, одного заперечити не можна: раб перебуває в рабстві. Та раб-сперечальник не прийняв цього аргументу.

— Ох, припиніть! — заперечив він. — Невже ви думаєте, що кожен, хто перебуває в рабстві,— це справжній раб? Є безліч вільних людей, яких незаконно тримають за рабів. Їх часто можна побачити в судах, де вони наводять докази того, що є вільними. Десятки тисяч людей потерпають від такого лиха. І якщо вільний афінянин потрапив у полон під час війни і його вивезли в Персію або Сицилію й продали там, ми ж не кажемо, що він зробився рабом. Ми говоримо, що насправді він є вільним громадянином. А от якщо перса чи сицилійця в такий самий спосіб привезли сюди, ми вже не вважаємо його вільним.

На це вільний грек відповів:

— Раба робить рабом те, як із ним поводяться.

Однак раб-сперечальник був надто розумним, аби із цим погодитися.

— То що ж це виходить, — сказав він, — якщо мій господар годує мене, якщо я роблю те, що він каже, і мене карають, коли не послухаюсь, — то я раб? Значить, і його власні сини є рабами, адже й вони мусять робити те, що звелить їм батько, а якщо відмовляться, то й запотиличників отримають удосталь. — А по хвилі додав: — Тоді й школярі є рабами своїх учителів.

На це вільний громадянин заперечив:

— Учителі та батьки не садовлять своїх учнів і синів на ланцюг, не продають їх і не відправляють працювати на ступальному колесі. Усе це лише господарі роблять з рабами.

Раб відповів:

— Та існує скільки завгодно випадків, коли батьки поводяться зі своїми синами саме так! — А потім додав, що він сам знає кількох людей, які продали власних дітей у рабство, тому що їм терміново були потрібні гроші. Однак це не зробило рабами решту їхніх синів.

Точка зору, що її обстоював раб, була такою: хай би якими пригніченими та ницими були раби, вони можуть перетворитися на вільних людей і їхні діти також. І так само, якщо вільну людину було захоплено та продано в рабство, то вона робиться звичайнісіньким рабом і нічим від інших рабів не відрізняється. Тобто в рабстві як такому немає нічого природного: ніхто для нього не призначений від народження.

На щастя, свідкам цієї суперечки скоро набридло слухати, як раб відмовляється приймати будь-які докази і наводить свої хитромудрі аргументи. Тому вони запитали його:

— То що ж тоді насправді означає бути рабом?

Хтось сказав:

— Якщо одна людина має повне право власності на іншу людину, тобто може робити з нею що завгодно, як і з будь-якою іншою частиною свого майна, то другу людину цілком доречно назвати рабом першої, у чиїй власності вона перебуває.

Але раб запитав:

— Що значить «повне право володіти іншою людиною»? Зрештою, було багато людей, яких вважали власниками, скажімо, будинку, коня чи чогось іще, а потім з’ясовувалося, що вони зовсім не мали на це майно законного права. Так само чоловік чи жінка можуть бути в чиїйсь власності незаконно. Найперші раби, безперечно, були захоплені в полон під час війни, адже не могли вони народитися рабами. Інакше кажучи, вони були вільними, а потім їх силоміць перетворили на рабів. Це складно назвати моральним вчинком і знайти йому якесь виправдання. Звичайно, не можна сказати, ніби ці люди були рабами від початку, бо це не так: вони були вільними. І коли б їм вдалося втекти, вони знову зробилися б вільними, тобто повернулися б до свого початкового статусу.

Хтось із тих, хто спостерігав за суперечкою, припустив:

— Хоча ці люди точно не були рабами, але їхні діти й онуки будуть, оскільки народилися в рабстві.

— Але як? — поцікавився раб. — Якщо захоплення в полон робить людину рабом, то хіба це поняття не мусить застосовуватися скоріше до тих, кого було захоплено, а не до їхніх нащадків? Якщо ж це не так і критерієм є народження в рабстві, то стає очевидним, що полонені були вільними і їхні діти також не можуть бути рабами. Ймовірно, — продовжував він, — слово «раб» спочатку означало людину з характером раба. Усі ми знаємо вільних людей, у яких є рабські риси характеру, а також рабів зі шляхетними рисами. Як зі словами «знатний» і «вельможний»: спочатку вони використовувалися для означення тих, хто був відомий своєю шляхетною поведінкою, а не тим, ким були його батьки. Раби не є поганими чи нікчемними від народження, точнісінько так, як і вільнонароджені не є від народження хорошими. Люди просто перестали замислюватися над значенням слів і використовують їх неправильно. Насправді рабами є ті, хто поводиться непорядно з погляду моралі, незалежно від того, рабами вони народилися чи вільними.

Греки могли просперечатися всю ніч до ранку. Але із цієї розмови нам слід зрозуміти одне: хоча поняття «вільний» і «раб» співвідносяться так само, як «хороший» і «поганий», це не обов’язково означає, що всі раби погані,— вони можуть вважатися такими тільки в тому разі, коли поводяться по-рабськи. Моральний статус людини є відображенням якостей її душі. Її соціальний статус не залежить від цього. Тому нам важливо розуміти, що раби — це люди і з ними треба поводитися відповідно.

Ті господарі, яким не бракує мудрості та знань, розуміють, що з рабами треба жити в злагоді. Зрештою, це ті люди, з якими ви мешкаєте під одним дахом. Доля настільки непередбачувана, що ви можете розпочати свій шлях рабовласником, а завершити його рабом. От чому мені смішно, коли хтось вважає ганебним сідати за один стіл із рабом. Чому? Чи є інша причина бути таким пихатим, окрім мерзенної практики більшості нинішніх власників оточувати себе цілою юрмою рабів? Сьогоднішній рабовласник набиває собі черево всілякими смаколиками так, що вже не може їх перетравити. Тоді він щосили тужиться, щоб усе це виблювати.

А його нещасним рабам тим часом не дозволяється й слова сказати, а якщо хоч писнуть — матимуть на горіхи. Їм навіть гикнути не можна — нічого відволікати господаря від його важливого подвигу напихання кендюха. Будь-який звук, що долине від раба, стане причиною суворого покарання. Весь вечір, доки господар то наповнює, то спустошує шлунок, раби стоять мовчки і тремтять від голоду та страху, щоб бурчання їхніх порожніх животів не відволікло господаря від застілля.

Тож якщо господар поводиться з рабами в такий спосіб, чи варто дивуватися, що за його спиною вони мелють про нього всяку всячину? І навпаки, ті раби, яким дозволяється розмовляти не лише за присутності господаря, але й

1 ... 20 21 22 ... 52
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як керувати рабами», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Як керувати рабами"