Читати книгу - "Як керувати рабами"

Якщо ви вважаєте, що раби є нашими ворогами, пам’ятайте: ворогами вони стають тоді, коли ми самі їх такими робимо. Із рабами часто поводяться так жорстоко і не по-людськи, ніби це якісь безсловесні тварини, а не людські істоти. Наприклад, коли ми зручно лежимо за столом, а вони стоять навколо й чекають, аби прибрати блювотиння за тими, хто переїв або ж перепив (а найчастіше — і те й інше). Чи коли нещасний раб розрізає фазанів та іншу коштовну птицю. Він уміло орудує ножем, відділяючи грудинку від крижів, але бідака не отримає ні шматочка цього м’яса. У нього немає іншої мети в житті, окрім як вправно поділити смажене курча. Господар, який розуміє, що мусить навчити раба цієї навички, ще більше вартий співчуття, ніж раб, у котрого немає вибору.

А ось іще один раб, він розливає вино. Вдягнений він у жіночий одяг і намагається здаватися якомога молодшим, хоча перші ознаки змужніння вже проступають на його обличчі. Обов’язок іншого раба — стежити за тим, як поводяться гості. Він стоїть осторонь, нервуючи, і визначає тих, хто поводиться настільки огидно, що їх варто запросити ще й завтра. Є раби, які складають меню і знають усі тонкощі смаків свого господаря. Вони точно знають, що господареві смакуватиме, яка закуска його потішить. Вони знають, як подати страву, щоб йому догодити, яка дієта буде йому корисною, коли він хворіє. Вони тонко відчувають, коли йому робиться нудно, коли забагнеться того чи цього. Зайве казати, що господар не сяде за один стіл із такими кухарями: ділити трапезу з рабами він вважає приниженням власної гідності.

Одного разу я бачив, як господар залишив раба надворі під дощем, коли всіх гостей запросили до столу. А пізніше виставив його на продаж разом із найнікчемнішими рабами — тими, що продаються в першому лоті дня, коли аукціоніст тільки розігрівається. І що сталося з цим нібито нікчемним рабом? Він зробився вільновідпущеним, який пізніше обійняв впливову посаду при імператорі. Скінчилося тим, що в його їдальні стояли тридцять великих колон із оніксу. І він подбав про відплату своєму колишньому господареві за зневагу, якої свого часу від нього зазнав.

Отже, варто подумати про те, що людина, котру ви називаєте своїм рабом, народилася так само, як і ви, дихає, як ви, і є так само смертною, як і ви. За її рабською зовнішністю ви мусите бачити внутрішньо вільну людину, так само, як і ваш раб може побачити раба, що сидить усередині вас. Доля нерідко опускає на грішну землю людей, примушуючи повзати в баюрах навіть найбільш високородних і найшляхетніших. Ви дійсно вважаєте, що можете з презирством ставитися до раба, чиє становище може одного дня стати вашим, якщо того забажає доля?

Я не збираюся читати вам лекцію про те, як слід поводитись із рабами. Але існує дещо, про що я дійсно хочу вам сказати. Ставтеся до своїх рабів так, як би ви хотіли, щоб до вас ставився ваш зверхник. Щоразу, коли ви думаєте про те, яку владу маєте над своїми рабами, пригадайте, яку владу над вами має ваш власний господар. І якщо ви мені заперечите, сказавши, що не маєте над собою ніяких господарів, то лише згадайте, на які витівки буває здатна доля. Цілком можливо, що настане такий день, коли господар у вас з’явиться.

Тому вибачайте вашим рабам, якщо вони помиляються, розмовляйте з ними, будьте ввічливі, діліть із ними трапези. На цих словах прихильники розкішного життя закричать на мене: що за нешляхетна і негідна поведінка! Та хіба ви не розумієте, що саме так поводитися з рабами нам заповідали наші великі предки? Вони називали рабів «членами родини», а господаря — «головою родини», бо всі були частинками однієї сімейної спільноти. Раби поважали своїх господарів і визнавали їхні повноваження справедливо керувати господарством. Вони вважали домогосподарство державою в мініатюрі.

То що ж, запитаєте ви, невже я маю щовечора запрошувати всіх рабів до себе на вечерю? Не частіше, ніж ви запрошуєте своїх дітей, відповім я. Ви не можете зневажати людей, які на вас працюють, лише тому, що вони виконують найважчу та найпринизливішу роботу. Ви не можете засуджувати погонича мулів за те, що його праця не надто шанована. Єдине, що має значення, — це його моральні якості. Яка людині дістанеться робота — залежить від випадку, а моральна репутація є тим, що кожен заробляє собі сам. Деяких рабів ви маєте запросити пообідати з вами, бо вони це заслужили, а інших — щоб спонукати їх заслужити цю честь у майбутньому. Якщо в характерах ваших рабів є щось рабське, то перебування серед вільних людей, таких як ви, допоможе їм розпрощатися із цими якостями.

Знаєте, не варто обмежувати коло своїх друзів лише представниками певного соціального прошарку. Придивіться — й неодмінно знайдете їх у власному домі. У поганого майстра вся деревина погана. Та якщо ви перевірите її, то виявите, що маєте величезну кількість гарної деревини. Купуючи коня, ви теж не розглядаєте тільки сідло, ви дивитеся на коня під цим сідлом. Дурнем є той, хто судить про людину тільки з одягу чи соціального статусу. Людина, яку ви вважаєте рабом, може бути вільною в серці.

Насправді глибоко всередині всі ми раби. Хтось є рабом сексу, другий — грошей, третій — рабом слави, четвертий — високого статусу. Але всі ми разом є рабами надії та страху. Дозвольте мені навести кілька прикладів рабської поведінки так званих шляхетних осіб. Я знаю чоловіка, котрий, перебуваючи в ранзі консула, поводиться наче раб однієї старої баби, бо жадає успадкувати її статки. А ще серед моїх знайомих є грошовитий дідуган, який палає пристрастю до молодої рабині й думає, що може домогтися її уваги лестощами, а не силою. Я можу назвати немало синів із найвисокородніших сімей, засліплених пристрастю до акторів і актрис, але ж немає огиднішого рабства, ніж те, на яке йдуть із власної волі. Тож хай такі люди не заважають вам добре ставитися до ваших рабів і бути до них приязними, а не поводитися зверхньо й пихато. Дозвольте своїм рабам поважати вас, а не боятися.

Гадаю, деякі люди звинуватять мене в тому, що