Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"

-Для його створення потрібен час і камінь. Дістати його я не можу. Дівчина, яка може його створити, пропала. Її потрібно знайти. За сім сходів сонця підготую все для твого перенесення в інший світ, а ти знайдеш Роналу, - сказав він.

-Звідки така впевненість, що вона зможе створити камінь для перенесення?

-Саме вона і створила кристал для перенесення твого дракона в інший світ. Її викрали через здатність накопичувати в камені будь-яку магію, створити кристал будь-якої сили. Дівчина єдина в своєму роді з такою унікальною магією, - пояснив Сінсах.

-А як же дракон? Ти говорив, що від нього не можна сховатися?

-Я сказав, що жоден амулет не сховає, - посміхнувся СІнсах, - а ось людина запросто.

Повелитель вказав на чоловіка, що стояв поруч.

-Його магія може сховати твоє місцеперебування від дракона. Поки ти будеш поруч з ним, ящер тебе не знайде.

Христина подивилася на чоловіка. Дівчина не могла пояснити своє ставлення до незнайомця. Він не вимовив ні слова, а вона немов відчувала приховані вируючі в ньому емоції.

Цей чоловік - її «рятівний круг» в ситуації, що склалася. Нехай хоч сто разів дивиться на неї зневажливо, головне сховатися від ящера і потрапити додому.

-При всій моїй повазі, - заговорив маг, голос його був хрипким. (Христина про себе відзначила, що голос її дракона набагато м'якший. І знову вона відігнала від себе думки про чоловіка. До чого ці безглузді порівняння?)

-Ця дівчина буде для мене тягарем.

- Без неї я швидше знайду Роналу, заберу камінь і домовлюся про створення нового.

-Це, звичайно, так, але ти єдиний, чия магія здатна приховати Христину від дракона.

- Навіщо мені ці неприємності? Сінсах, ти, звичайно, мій повелитель, але, няньчитися з цим дівчиськом і оберігати від усього, не входило в мої плани. Вона навіть з блямбою впоратися не змогла.

Христина здогадалася, що мова йшла про чорну рідину.

Нехай поживе зі своїм драконом, а коли я дістану камінь, запросиш в гості і переправиш у її світ, - запропонував маг.

Христина захвилювалася. Ні. Так не піде. Вона так просто не здасться.

-Я буду корисна.

Чоловік скептично подивився на біляву красуню.

-Чим? Будеш розполохувати ворогів своїм відвертим вбранням? - він красномовно подивився на її плаття, яке відкривало плечі і декольте.

-Ні.

Христина зосередилася на лежачому біля дверей гребені і подумки кинула його в чоловіка.

Сінсах здивовано подивився на племінницю. Він явно не очікував, що та має магічні здібності. А маг лише засміявся, з легкістю піймавши предмет, що летів у нього.

-І яка користь від метання гребеня? Хіба що суперники помруть від сміху, - посміхнувся чоловік.

-Перестань. Вона буде тобі корисна. Ти не знаєш, як може скластися ситуація, - зауважив повелитель.

Маг пирхнув, але вимовив:

-Добре, завтра вранці я прийду за нею. Сподіваюся, вона не стане заважати пошукам.

Чоловік покинув приміщення, а Христина полегшено зітхнула. Головне нехай з'явиться раніше дракона. Вона спіймала себе на думці, що її зачіпає зневажливе ставлення незнайомця до неї, тільки не могла пояснити чому.