Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"

Вечір. У темній залі горіло лише десять невеликих за об'ємом свічок, батюшка почав ходити навколо купелі та читати молитви.

–Хай скорботаться під знанням образу Хреста Твого всі супротивні сили.

 Влад несподівано покликав Матьяша до церкви, Айгюль уже була у воді у тонкій, але досить цупкій сорочці.

 Матяш стояв на місці хрещеного батька дівчини і сам не підозрюючи того.

—Хрещяється раба Божа Марія, в ім'я Отця, амінь. -Дівчина вперше занурилася у воду з головою.

—І Сина, амінь -наслідувало друге занурення.

—І Святого Духа, амінь - дівчина востаннє поринула в воду і вилізла з купелі, Влад допоміг їй одягнути біле плаття, яке застібалося спереду і батюшка одягнув їй на шию золотий великий хрест.

Матьяш котрий тільки зараз зрозумів що сталося здивовано дивився на дівчину.

Влад усміхнувся і всі троє вийшли із приміщення га двір, натягнутши на обличчя капюшони від плащів. 

—Тепер, Матьяш, ти хрещений батько Марії виходить, як добре, що тепер нас зв'язують такі сімейні. - більше саркастично проказав він.

 —Мг -відповів той і ледве стримуючи ненависть, подивився на хлопця з під лоба, але опісля опанував себе і посміхнувся.

                                                                                   * * * 

Вечір того ж дня був для когось радісний, для когось сумний.

Корвін не думав ні про що, він спокійно попивав вино, сподіваючись що Марія буде його, залишилося тільки позбутися Влада, але як? З цими думками він не помітив, як до нього прийшла дівчина і почала робити масаж.

—Про що ви думаєте, мій господарю, ви дуже напружені, розслабтеся - сказала вона і посміхнулася, поцілував його шию, Матьяш поцілував її і почав знімати сукню.

Він не любить відступати, і рано чи пізно вона має бути з ним, стане однією з його ста коханок. Він не дасть їй спокійно жити, це ще не кінець, далеко не кінець.

                                                                                  * * *

Через тиждень. Кордон Венгрії та Валахії.

До намету хлопця зайшла дівчина, вона тримала в руках кружку води. Хлопець посміхнувся тільки побачивши її.

 —Що за прекрасна леді, завітала до мене сьогодні?

— Маріє, ваша високість, спадкоємець престолу Валахії - вона вклонилася і підійшла до нього, він зробив кілька ковтків води.

 — Марія, яке гарне ім'я, ти даси мені, Маріє?

Посмішка з її обличчя зникла.

— Ти що зовсім збожеволів? Навіщо псувати такий гарний ранок? - невдоволено буркнула вона.

—Та я жартую, дурненька, поцілунок, просто поцілунок.

—Ну і жарти в тебе.

Вона встала на носочки, будучи нижче нього на дві голови, що не могло не визвати смішок хлопця.

—Якщо так смішно, то міг би наклонитися,  чи ти думаєш це так легко, вставши на пальці,  ще й цілувати такого бичка як ти? -  намагаючись як можна зліше проговорити це, вона все ж не стрималсь і залилась сміхом. І все ж приблизилась устами до його губ. поцілунок був не довгим.

Він відчув смак полуниці,  якою вона так старанно їх натерла, щоб сподобатися йому. І Владу дійсно сподобалось,  він опустив голову і положив руку на талію дівчини. А Марія обійняла його за плечі, віддаючись на волю спогадів.

Раз, два, три... скільки пройшло секунди з початку цілунку, вони не пам'ятали. Тільки те, як добре їм було, тихо , любо. 

Обоє хотіли скорішого одруження. Влад першим закінчив поцілунок і відсторонився.

—Нам далеко ще? 

— Кілька днів і вже буде Шессбург. - відповів він і сів за стіл.

—Це добре, скоріше б.

                                                                               * * *

Місто Шессбург, двома днями опісля:

Владислав кидався по кімнаті, вирішуючи і складаючи усе що він візьме з собою. В покої зайшла його дружина.

—Що відбувається? - спитала жінка.

—Дурна баба, збирайся! Я ж казав передати тобі.

 —Ти що не можеш відбити атаку якогось маленького хлопчика? - з явним глузуванням в інтонації  сказала та і отримала ляпас.

—Дура, він нас усіх розірве, збирай дітей,  терміново їдемо до Трансільванії! - крикнув він і вийшов із кімнати в коридор, жінка на швидку руку зібравши речі пішла за чоловіком.

—Григор! — крикнув і до нього підбіг хлопець.

—Слухаю господарю - Він вклонився.

—Терміново виведи нас від сюди, по таємних ходах підземелля.

— Добре, як накажете - він пішов до темних катакомбів, правитель узяв смолоскип і жінка з дітьми пішли за ними.