Читати книгу - "Українець і Москвин: дві протилежності"

німецьких та інших місій аж по вуха, а ті божевільні націоналісти накидають нам ще свою рідну місію. Досить вже тих дурійок! Геть з усякими місіями! А зрештою, — кажуть вони, — що нам, звичайним людям, до тих абстрактних теорій всіляких місій? Ми, звичайні люди, цілком задоволені життям, коли маємо конкретний хліб з маслом та теплу хату, без жодних абстрактних теорій».

Не розуміють недолуги, що той їхній конкретний хліб та хата залежать, нерозривно пов’язані з тими клятими «абстрактними» теоріями. Не розуміють, що коли з’являться «теоретики» зі своїми «абстрактними» теоріями, як, напр., В. Лєнін чи А. Гітлер, то мільйони тих звичайних задоволених життям людей їдять «хліб» (без масла) в концентраках, а їхні хати горять в огні, що його запалили власне оті «абстрактні» теорії ворожих місій.

Так! На власній шкірі ми довідалися, що означає московська та німецька місія. Добре тепер знаємо, що ті обидві нації призначили Україні «місію» бути погноєм для росту їхніх націй. І не лише призначили, але і щедро угноювали нашу землю мільйонами наших же трупів.

Лише українські слимаки не розуміють, що сталося це власне тому, що українська еліта забула свою ВЛАСНУ місію — місію України, місію, що її наклав на Україну Бог. Сталося це тому, що самі українці забули те, що знали їхні предки — забули призначення України. Були б не забули, то не було б не лише тих московської та німецької місій, але не було б і самих тих «місіонерів». Такі–то реальні наслідки «абстрактних» призначень, місій нації.

«На цих горах возсіяє благодать Божа», — сказав апостол Андрій Первозванний, вказуючи на Київські гори. Від безпосереднього учня Христа дістали українці Божу Благодать. Безпосередньо, а не через чужинців спливає Божа Благодать на Україну. Це є змістом багатьох старих українських образів. На мініатюрі (зберігається в Римі) з 1075 року Сам Христос коронує київську королівську пару — Ізяслава та Ірину. На іконах українського Середньовіччя та Ренесансу зображені наші королі з родинами та шляхта, на яких спливає з неба Благодать Божа. На українському прапорі з XVIII ст. (переховується в петербурзькому музеї) зображені запорізькі озброєні кораблі, що пливуть під благословенням Христа. Це все означає на тих образах, що Первозванний учень Христа дав частини свого Первозванства Україні. Цей зміст нашої легенди мусимо взяти як живу історіософічну традицію» (за: Ю. Липа. «Призначення України»).

Існують у світі такі речі, що їх не можуть (хоч би і хотіли) не те що зрозуміти, але й уявити наші слимаки. Не можуть тому, що в їх скалічених матеріялістичним світоглядом душах завмер, атрофувався найголовніший «смисл», що його дав людині Творець, — ВІРА. Ці люди самі викинули найбільше багатство, що його має людина. Самі зробили себе жалюгідними духовими жебраками. Всі матеріялісти є недовірки; вони не вірять навіть і в свою філософію, лиш захоплюються нею в більшій чи меншій мірі. Але й вони визнають існування цього найвищого «смислу» (віри), лиш видумали для нього баламутну назву «інтуїція». Є історичним фактом, що всі ВЕЛИКІ творці ВЕЛИКИХ нових ідей (включаючи і чисто точні) були людьми глибоко ВІРУЮЧИМИ. Москвини є глибоко атеїстичною нацією, і власне тому вони не створили ані одної–єдиної більш–менш великої ідеї, крім «ідеї» великого нищення.

До тих незрозумілих матеріалістам речей належить і віра в Найвищу Справедливість. У 1917 році Бог післав Україні нагоду відновити перервану на 500 років її місію, але Україна (точніше — її еліта) відмовилася ту свою місію поновити. Найвища Справедливість присудила: «Не хочете поновити місію, накладену на вас Богом, то матимете «місію», накладену москвином». Маємо СССР, 15 мільйонів власних трупів і цвинтар на місці найбагатшої країни Европи. Отже, є «місія» в лапках і місія без лапок. А ту без лапок Україна виконувала щонайменше 5000 років.

«Німецький історик J. Engel у своїй «Geschichte der Ukraine» наводить текст заклику українських козаків XVII ст.: «Хто хоче в обороні християнської віри, щоб його посаджено на паль, четвертовано; хто хоче в обороні християнської віри втратити свою голову, зазнати жахливого, нестерпного катування; хто готовий віддати своє життя за Святий Християнський Хрест, хто не боїться такої смерті, — той хай іде до нас».

Український націоналізм поновлює цю місію своїх предків.

Матеріялістичний світогляд не визнає ніяких нематеріялістичних, ірраціональних (нерозумових) духових сил. Він визнає лише ті сили, що їх людина може пізнати своїми смислами; пізнати своїм розумом, що їх може бачити, чути, зміряти, зважити. Визнавці матеріялістичного світогляду, запаморочені успіхами сучасної техніки, повірили у всемогутність людського розуму. Повірили, що людський розум «все може зробити». Повірили, що людина може і мусить змінювати закони природи (встановлені Богом), як лише хоче і потребує. Що більше, повірили, що людина є джерелом, творцем і найвищим суддею навіть духових вартостей; мовляв, сама людина своїм розумом рішає, що є Добро, що є Зло, що є Правда, а що є Лжа.

Ідучи таким шляхом, метеріялістичний світогляд зруйнував саму ОСНОВУ людського життя і співжиття — віру людей у Найвищу НЕЗМІННУ правду і страх людей перед КАРОЮ, що її накладає вона за переступи. Знищивши у людей віру в Бога, матеріялістичний світогляд знищив і страх людей перед карою Божою. А власне цей страх перед карою ВСЕВИДЯЧОГО Бога протягом тисячоліть стримував двоногого звіра від звірячих вчинків. Найліпшою ілюстрацією цього є бестіяльні мордування мільйонів не лише чоловіків, але й жінок і навіть дітей москвинами, німцями, жидами за останні 40 років.

Сучасна людина стала, таким чином, сама собі Бог і сама собі суддя. В матеріялістичному суспільстві кожна людина має право рішати: що є моральне, а що не моральне; що є справедливе, а що не справедливе. Наша приповідка каже: «Що голова — то інший розум». Отже, в світі повстало стільки «моралей», стільки «справедливости», стільки «правд», скільки є хат. Людина і людство стали на шлях духової анархії, духової дегенерації, яка вже призводить, як бачимо на власні очі, до нечуваного озвіріння, схудобіння, божевілля сучасних цивілізованих націй, які щораз швидше котяться вділ до культурного позему первісної мавполюдини, людожера. На наших очах повторюється знаний нам з історії цикл упадків культур.

Лік на врятування людства має в своїй кишені кожний народ, включно з африканськими дикунами. Мають його і par exellence матеріялістичні народи: московський, німецький, жидівський. Кожний з них створив свій міт своєї місії повести людство до щастя. Як та їхня місія виглядала на практиці — знаємо.

Як виглядатиме українська?

Ми вже згадували, що культура, духовість і світогляд московського, німецького і жидівського народів зародилася, виросли