Читати книгу - "Як я закохалася в єті, Олеся Глазунова"

З кухні почали долинати смачнющі аромати.

– Марку Борисовичу, ви не будете проти, якщо ми запросимо на вечерю ще нашого знайомого – Петра Сергійовича? – запитала Катерина Петрівна, розуміючи, що страв нагодували на ціле весілля і їм не подужати усі наїдки.

– Так, звичайно. Це я у вас гість, але маю таке відчуття зараз, що ми вже знайомі сотні років та, наче, якісь родичі, – висловив свої думки Марк Борисович.

– Олександре, збігай, будь ласка, та запроси Петра Сергійовича. Попроси його, щоб він взяв із собою якийсь музичний інструмент.

Марк Борисович зрозумів, що йде мова про Багета, про якого розповідав Олександр.

Дівчата витягнули запашну рибу з духовки та уся квартира наповнилася неймовірним ароматом. Марк Борисович вдихав цей аромат та, наче, перенісся у машині часу у дитинство. Так само і його мама готувала рибу, що від аромату у перехожих слинка текла, коли вони вловлювали аромат з відчиненого вікна.

Двері рипнули та до квартири увійшов ще один гість.

– Добрий вечір, вашій хаті! – сказав чоловік та поставив на стіл ананас та пляшку вина.

– Ходіть усі до столу. Риба вдалася. У таких господиньок не могло бути інакше, – мовила Катерина Петрівна.

Гості й господині сіли довкола столу у залі. Стіл був сервірований за усіма правилами етикету з великою кількістю приборів. Марк Борисович часто їв у ресторанах, але від такої кількості виделок та ложок дещо оторопів. Він зиркнув на Женю та Алекса, які й оком не кліпнули, та перевів погляд на Багета, думаючи, що якщо він не переживає, то чому йому хвилюватися. Але ж як він недооцінив Петра Сергійовича. Тепер назвати цього чоловіка Багетом не повернувся б язик. Чоловік не тільки вправно користувався усіма тими приборами, але й, наче справжній сомельє, коштував вино. А вино, дійсно, було смачне. Катерина Петрівна пропонувала і марочний коньяк, але вирішив спробувати вино, яке приніс незвичний гість. За розмовами та смачною їжею Марк Борисович розслабився та відпустив ситуацію, забувши про ті всі прибори. Алекс взагалі «не парився», особливо після слів Катерини Петрівни, що «Птицю, рибу й молодицю всі беруть руками».

А потім, наситившись фізичною їжею, прийшов час їжі духовної. Петро Сергійович взяв до рук скрипку, любовно провів по їх стану та задів струни смичком. Інструмент у його руках нагадував молоду фігуристу жінку, яка і плакала, і сміялася, розповідала про щастя та про свої печалі. Бізнесмен відмітив, що Олександр мав рацію. Це дійсно талановитий чоловік зі своєю непростою життєвою історією, яку розповідала його скрипка.

Женя та Марк Борисович розпрощались з господарями та рушили до машини, на якій приїхала Євгенія. Бізнесмен ніколи не сідав за кермо, якщо пив, хоч грам алкоголю. Алекс пив виключно домашній компот зі слив та груш, тому був за кермом.

– Таточку, ти мене сьогодні здивував. Ти так вправно розібрав рибу, – не могла не відмітити Женя.

– Ти також, доню, сьогодні була на висоті. Я також був приємно здивований.

– Таточку, якщо ти вже познайомився з Сонею та її бабусею, то чи дозволиш мені, залишитись у них на ночівлю? Будь ласка, будь ласка, будь ласочка, – мовила дівчина, благально склавши руки та подивившись на батька очима котика зі Шрека.

– Добре, доню. Дозволяю. Але у суботу, щоб ви не спізнились на пари. Бо впевнений, що всю ніч будете теревенити, а на ранок поснете, що й горном не розбудеш.

– Ураааа! Дякую, таточку. Ти – найкращий, – мовила Женя, цьомнувши тата у щоку.

Євгенія Бехтольд