Читати книгу - "Мишка, Зимова Анета"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Та я на них впаду ! - дивлюся на ті каблуки, і уявляю як падаю
- Та сидіти будеш. Ася, ну треба бути взагга всі сто!
-Добре. - нахиляюся та одягаю це чудо.
Беру маленьку чорну сумочку, і мій образ готовий. Ми стоїмо біля дзеркала і дивимося на результат.
-Ідеально! А тепер пішли, бо до 18 не встигнемо.
Я взяла свою коротку біленьку куртку, бо осінь, на жаль, ніхто не відміняв та нафарбувла губи.
Вже стояли зібрані, і раптом Соні хтось звонить
-Слухаю. Так, скоро будемо. Боже, дякую, любий. Ага, до зустрічі - посміхається та кидає слухавку
-Що там? - питаю
-Назар нам таксі замовив - з полегшенням каже
Я беру подарунок, до речі обрала я парфуми. Соня також бере свій і ми йдемо з будинку. Ми хвилини дві зачекали таксі, і як тільки но воно приїхало сіла і помчали.
Поки ми доїзжали на годиннику вже було 17: 36. І ми досить сильно запізнюємося.
Під'їхавши до будинку слух одразу різала музика, яка було наче в палаці. Будинок був трьох поверховий, великий, і це ми ще поки стоїмо за воротами.
-Пішли! - радісно посміхається подруга та відчіняє дверцята.
Як тільки но ми зайшли, одразу виднілися стежечка з плитки а по боках неї декоративні камінці. У садку були туйки, кущики, троянди, і травка, яка вже втратила свій колір. Скоріше за все, за будинком був мангал, бо м'ясо вже пахне дуже добре. Пройшовши ще трохи ми зустрічаємо якихось дівчат, і двоє хлопців.
Ми блукали по території десь хвилин п'ять. Тут людей.. .
-Он він! - каже Соня та прямує вперед до свого хлопця. Він як раз щойно вийшов з будинку і повернув голову в наш бік. Він був у білій сорочці та чорних брюках. Святково, стильно - те що треба!
Соня випередила та побігла до свого хлопця. Я вже підійшла пізніше.
-Привіт - посміхаюся - З днем народження! - та простягаю подарунок. - Бажаю всього найкращого! - з щирістю вітаю
- Дякую. - посміхається у відповідь та приймає подарунок.
-Назар, куди йо- виходить Даня з будинку, та не встигає договорити, як переводить погляд на мене, та продовжує дивитися.
-Куди нести? - перепитує Назар, Мельник перевів погляд на друга та кивнув
-Та не знаю. Може на вулиці? Погода ще нормальна. - роздумує
-Та відповідь очевидна - осудливо ковзнув поглядом по мені. - В будинку треба. Вони ж по замерзають - з ноткою обурення вимовив та пішов.
-Не звертайте уваги- каже Назар та обіймає Соню - Ти сьогодні неймовірна - дивиться на неї закоханими очима
-Дякую - вона посміхнулася та легко поцілувала.
-Ну що, пішли? - беручи подругу за руку питає хлопець
Ми кивнули та зайшли в будинок
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мишка, Зимова Анета», після закриття браузера.