Читати книгу - "Позашлюбний спадкоємець Чудовиська, Аріна Вільде, Анастасія Kовальська "

- Чекаю адресу, - кажу і скидаю.

Адреналін миттєво витісняє втому. Нарешті! Віра думала, що зможе мене перехитрити? Помилилася.
За десять хвилин я вже в машині. Льоха, який ледве встиг заправитися кавою, кидає на мене короткий погляд, повний запитань.

- У село, - кажу різко, простягаючи йому адресу. - Зараз же.

На задньому сидінні папка з документами, телефон постійно розривається від повідомлень, але я не звертаю уваги. Єдина думка, яка зараз займає мене: ця ситуація розв'яжеться сьогодні. Раз і назавжди.

Віра мене не помічає. Вона за будинком у саду. Стоїть із лопатою, дивиться в далечінь. 

Я окидаю поглядом її фігуру. Вона стоїть спиною, обличчя не видно. Намагаюся зрозуміти, чи могли ми справді зустрітися десь іще? Адже це все дуже дивно виходить. 

- Якщо ти хотіла від мене втекти, то вибрала б надійніше місце, а не будинок, оформлений на тебе, - швидким кроком долаю відстань між нами і помічаю, як вона смикається від переляку.