Читати книгу - "Якось 31 грудня, або Що ви собі дозволяєте?, Софія Чайка"

Галя сиділа біля дверей його квартири навпочіпки все в тих же ж куртці та джинсах, з косою, яка йому дуже подобалася.

– Виправдання приймаються?

– Починай.

Він присів поруч, пригладив пасмо рудуватого волосся.

– Я не знав, що на мене чекає жінка.

– Невже жодна сюди не приходила?

Її голос справді тремтить, чи йому тільки здається?

– Така, як ти – жодного разу.

– Яка ж?

Він поцілував її жадібно, наче коханець. Вона відповіла, як вміла.

– Невигадлива та щедра. Зайдеш?

– Ти одружений?

– Вже ні.

– Тоді... Із задоволенням.

* * *

– Іванко з ким?

– З мамою. Вона приїхала до нас погостювати.

– Залишишся?

– Думаєш, пристойній жінці на другому побаченні можна ночувати у чоловіка?

– Треба. Особливо після того, що між ними сталося.

– Сергію, чому ти допоміг нам?

– Напевно, хотів тобі сподобатися?

– Ні, думаю, справа в іншому.

– Поясни.

– Ти просто не міг вчинити інакше. Сергій Боженко – занадто хороший, добрий, шляхетний, справжній ангел... Що ти робиш?

– Доводжу тобі зворотне.

– О!

– Галю, а що буде далі?

– Хіба це не моє питання?

– Не забивай мені баки. Я серйозно.

– Давай поживемо трохи разом, звикнемо, а там буде видно.

– Зрозуміло. Значить так, я був терпеливим і поцікавився твоєю думкою. Даю тобі на звикання місяць. А після цього відбудеться...

– Весілля? Через місяць?

– Ти дуже здогадлива.

– З глузду з'їхав!

– Можливо, але це саме те, чого я хочу. Сподіваюся, ти не зажадаєш зізнань у коханні? А то у мене з цим проблеми.

– Ні. Мені більше не потрібні слова.

– А я?

– Дуже.

– Тоді вирішено.

2019