Читати книгу - "Мілана, Сергій Олексійович"

Вона дуже зраділа, що нарешті все зрозуміла І прийшла до одного рішення. А то останнім часом її мучили якісь невизначені думки. І вона сама не розуміла, чого вона все-таки хоче. Від себе. Від хлопців. Від того ж таки Макара.

І Слава Богу, що все так сталося, подумала Мілана. Ось справді ми будуємо одні плани, а життя робить все за нас інакше. Ми ображаємося, ллємо сльози, шарпаємо себе ночами, а потім виявляється, що право було життя, а не ми. Ось як у цьому випадку. Якби він відповів мені взаємністю, подумала вона, про Макара, то почали б зустрічатися. І він би захотів від мене чогось більшого. Але не факт, що я готова була це більше йому віддати.

Так, їй снилися різні сни. Вона вдавалася до любові з якимись ідеальними чоловіками. І звичайно дівчина мріяла про якісь любовні пригоди. Але це були лише сни та мрії. Поки що Мілана не бачила навколо себе єдиного, якому була готова віддати всю себе.

Має бути дбайливим, ніжним і ласкавим, той самий, вирішила для себе Мілана. Я не потерплю поряд із собою грубості та невтішного до себе ставлення. Мені потрібна якась весела людина поряд. Як хто? Десь у глибині душі вона вже знала відповідь на це запитання. Але я думаю, що він зайнятий, вирішила для себе Мілана. Тому треба чекати, сподіватися та вірити.

Але, боже, нарешті я знаю, хто мені потрібен поруч. Нехай це буде добрий і справжній друг. І це, це буде щастя та успіх, якщо потім наша щира дружба переросте у справжнє велике кохання. Я так хочу, — вирішила вона. І так буде. Так неодмінно буде.