Читати книгу - "Мілана, Сергій Олексійович"

Компанія пройшла до актового залу. Народу там було дійсно багато. Чекати їм довго не прийшлося. Бо майже, як вони прийшли, то й почалися танці. Мілані та Кароліні дуже хотілося, щоб нарешті об'явили повільні танці. Та їх все не було і не було. Сергій помітив, що дівчата якось не дуже охоче танцюють.

- Не подобається музика? А яка вам подобається? - Спитав він в обох подруг. - Яку ви хочете пісню? - Йому дуже хотілося їм чимось догодити. Бо вони дуже були йому до душі.

- Бажаю повільний танок, - засміялася Кароліна.

- А що ти чарівник? - Спитала його Мілана.

- Чекайте. Зараз. - Побіг десь Сергій. 
Його не було хвилин п'ять. А як повернувся, то дуже задоволений торкнувся Кароліни та сказав з посмішкою.

- Не знаю чарівник я чи ні, та ось вам повільний танець.

І в цю саму мить, діджей зробив оголошення на весь зал.

- А зараз для наших друзів із залу та їхніх подруг Мілани та Кароліни - білий танок! Дівчата запрошують кавалерів.
Мілана було не то, що враженою. А дуже-дуже вражена.

- Ми у шощі! - Розвела вона руками та не вагаючись поцілувала Сергія в щоку. А в іншу в той самий час те ж саме зробила і Кароліна.
А потім вона відразу запросила на танок Костянтина і він погодився. Та коли Мілана зробила теж саме стосовно Макара, він їй відмовив. Мілана до такого не звикла і їй було дуже незручно. Дівчині ясно дали зрозуміти, що вона хлопцеві не до смаку.

- О такої! - Подумала Мілана. - Но головне, що я спробувала. Ні, так, ні. Проїхали. Так, життя триває і будемо розважатися далі. 

І до речі, вона усвідомила що чомусь не дуже то й сильно ображається та нервує через цю відмову. Мабуть, раніше це її даже вдарило по серцю, а от зараз на диво ні. Чи то дійсно він не так вже й сильно подобося, а може справа було в чомусь другому, а може і в комусь. Мілана сама ще цього не могла зрозуміти, та головне, що поруч з нею були люди, які не дали ій впасти у відчай та розгубитися. Ще чого не висточало, вирішила дівчина. Ніхто та ніколи не побачить моїх сліз. Тим більше не така це вже і трагедія. Будемо веселитися далі. 

Сергій відразу помітив, що з нею щось не те. І не відходив від Мілани увесь вечір. Постійно її смішив. І їй стало так добре, що вона, коли вже всі пішли проводжати їх на зупинку, взагалі не думала про відмову і про те, що не збулася її мрія. Дівчина вже для себе остаточно вирішила, що буде все одно сюди їздити хоча б за ради одного Сергія. Бо він до неї гарно так ставится. І поруч з ним вона відчуває себе жінкою та людиною.

Я для нього людина, а не якась там просто дівка. Це так приємно, коли на тебе дивляться з повагою. А ні як на об'єкт для сексу, думала Мілана. Як наприклад підеш десь в клуб чи в ніч на танці, а там на тебе дивляться такими очами дикими та голодними. От наче ти гола вже. І в тих очах й текстах лише одне у всіх бажання. Скоріш б поїхати на квартиру до того хлопця, що намагається з тобою познайомитися. А мені не потрібні відносини на одну ніч. Треба серйозно, щоб все в нас було. Бажано, щоб назавжди. А не оце все. "Поїхали до мене" і таке інше.

Такі пропозиції Мілана відчувала ще до того, як ій їх робили. А тут. В цій компанії. Всі вели себе так благородно. Нікому і в голову не приходило щось подібне двчатам пропанувати. Мілану та Кароліну поважали і ставилися до них відповідно. І Мілані це дуже подоболась. Таке до неї ставлення та відношення. Та їй все одно хотілося уваги. Відчувати себе коханою та бажаною.

Це з виду вона була таки холодна та стримана. А насправді це все було не так. В неї був і темперамент. Та нічні шалені сни. Мілана про себе заздрила усім тим палким проявам кохання та сама так роботи чомусь не намагалася.

Я не так вихована, думала вона. Не то, щоб Мілана про щось жалкувала та ій так хотілося свого маленького дівочого щастя, що вона іноді думала, про те, що заради цього буде згодна на будь-що. Звісно у розумних межах. Але ж мрії то одне. А на зовні це все в неї аж ніяк не виходили за межі.  Якась така була розбіжність в думках, діях та почуттях. Але треба було з цим щось роботи. Тільки що конкретно Мілана поки і сама не знала. От в Кароліни все було зрозуміло. Вона знала хто їй треба і яка в неї мета. 

Мілана теж хотіла кохати та, щоб в неї був хлопець. Але поки що з цим нічого в неї не виходило. Не те щоб вона бігала по вулиці з ліхтарем та шукала собі хлопця. Ій мало хто по справжньому подобався. І от було декілька людей але це все було поки що тільки її фантазії. Але колись вони обов'язково збудуться, думала вона лежачи в ліжку після танців. Ій все сподобалося. Вона вже і забула про відмову. І пам'ятала тільки як вони усі разом сміялися з тих веселих історій що постійно розповідав їм Сашко та Сергійко. І як тепло ій було на душі, коли Сергій весь час турбувався про них з Кароліною. Щось в цьому є, думала Мілана. Але що? Чи я йому подобаюсь чи він так ставиться до усіх дівчат? 

До мене ще ніхто і ніколи не ставився з такою теплотою та турботою, подумала з ніжністю Мілана. Це було приємно. І на жаль цікаво, чому так не став робити інший, задумалася дівчина. Мабуть, все-таки я не в його смаку. Але якщо раніше, ще в школі, для неї все це було б страшним ударом, то на щастя зараз, вона думала про відмову з легким сумом і з великою іронією.

Силою не бути милою. І бігати за кимось, звичайно ж, я не збираюся. Можливо, якісь і будуть між нами стосунки, але швидше за все, що ні, вирішила вона про Макара. Мілана порівняла свої думки про нього і те, як думала та переживала через свого Костика її подруга. Там явно було справжнє кохання. А тут, у її випадки, лише швидкоплинне захоплення і бажання заповнити хоч кимось душевну порожнечу.

А я зрозуміла! Зраділа Мілана. Потрібен хтось для душі. І любов і серцева прихильність тут абсолютно ні до чого. Мені потрібна людина, яка б мене розуміла, з якою б мені було легко. Мені просто потрібен хтось поряд рідний та близький. Насамперед друг. Тільки не як подруга, а іншого зі мною статі. І потім, якщо ми станемо дуже близькими. То, звичайно, я буду рада, якщо такі відносини переростуть у щось більше, ніж просто дружба. Але мені дійсно потрібен хтось, з ким я можу легко спілкуватися, говорити про все на світі. Хтось, хто завжди буде мене розуміти та щиро бути зі мною. Кому я потрібна в першу чергу не тільки, як жінка, а просто, як людина.