Читати книгу - "Том 3"

Який він одинокий, боже правий!

Невже йому не можна помогти?

Невже він завжди буде одинокий?

«Месія прийде в славі світ судити» — так сказано в пророцтві, більш нічого.

І правда, й милосердя — все для світа, а для Месії що? Чи тільки слава?

«Війна і звада, смерть, недуги зникнуть, мир буде на землі і щастя в людях...»

А для Месії? — знову «слава в вишніх»?

І тільки слава? О, яка ж то кара Месією, що світ рятує, бути! ,

Всім дати щастя і нещасним бути, нещасним, так, бо вічно одиноким.

Хто міг /би врятувать його самого від самотини, від страшної слави?

(Пригнічена раптовою втомою, сідає під скелею і схиляється па камінь.)

Чого ж се я слідом за ним блукаю?

Чого? Сама не знаю. Певне, дух мене сюди завів на певну згубу.

Ну, що ж! нехай! Мені тут гинуть краще, ніж в іншім місці. Я загину тут, я вигострила погляд у пустині, мов соколиний зір,— все виглядала, чи він хоч не подивиться на мене?

Не подивився і не обернувся...

Занадто вже буйна була надія!

, Чого ж я сподівалась?.. Я не знаю!

(Розхитуючись, як ті, що голосять па гробі, співає стиха тужливу східну пісню, довго, без слів.)

Про се співати можна, а сказати слів не стає.

(Співає знов.)

Яка була юрба за ним, як він ходив по Галі леї *.

І кожний встиг торкнути хоч одежу, хоч край плаща Месії, тільки я торкнути не посміла, бо нічого просить не мала в нього: ні здоров’я, ні страви на безхліб’ї. Я не знаю, чого я йшла з юрбою...

(Співає знов.)

Він нікому не відмовляв потіхи і поради.

Кому що бракувало, він давав.

(Співав.)

А що ж мені бракує? О Месіє, ти, може, знаєш?!

Нѳзамітно для Міріам Месія наблизився до неї з-за скелі, надійшовши з пустині, і схилився над нею.

Месія

Знаю, МіріамІ

Міріам ( жахнулась )

Учителю!

Месія

Не бійся, жінко, спокій я хочу дать тобі.

Міріам

О, я не хочу, не хочу я спокою!

Месія

- (лагідно і разом суворо)

Міріам,

Се дух в тобі говорить. Чом не хочеш? Спокою прагне всякий.

Міріам

Але ти,

учителю, покинув той спокій, що був у тебе в тихім Назареті *.

Месія Ти дорівнятись хочеш...

Міріам

(з поривом)

Ні, Месіе, я не рівняюся до тебе, ні!

Я знаю те, що я нещасна жінка.

Месія

Так нащо ж ти зрікаєшся спокою, єдиної потіхи всіх нещасних?

М і р і а м

(з раптовою одвагою)

Бо ти його не маєш, сине божий!

Месія

Яке тобі до мене діло, жінко?

Міріам/знищена, збентежена, закриває лице покривалом і повертається йти геть.

Месія

Стій, Міріам, скажи, ти в мене віриш?

М і р і а м (не одкривае лиця)

Я вірю, що ти божий син, Месіє, і всім, окрім мене, даси рятунок.

Месія

Усім, крім тебе, жінко?

Міріам

Ти сказав.

Месія Я не сказав того.

Міріам

Та я те чула.

Прости, учителю, я мушу йти.

(Відступає.)

Месія Куди ти йдеш?

Міріам

Не знаю. Так, на безвість. Месія Чого ж ти йдеш?

Міріам

Бо мушу йти.

Навіщо?

Міріам Ти знаєш. Ти — Месія! Я не знаю Месія

Зостанься тут.

Міріам мовчки спиняється.

Месія

Скажи мені, ти чула, що говорив я людям?

Міріам

Так, Месіє.

Месія

Ти прийняла мої слова?

Міріам

Ніколи

я не забуду їх.

Месія

І вслід їх підеш?

Міріам

Вони слідом за мною підуть всюди, волаючи: «Ти йдеш в неправу путь!»

І, мов на жар пекучий, наступати я буду на слова твої огнисті,— сліди мої від них криваві будуть.

Месія

Уперта річ твоя, ти мов рабиня, що знає волю пана і не слуха.

Таких рабів сувора кара жде.

Міріам (падав навколішки)

0 горе! Впала вже на мене кара,

1 вже її ніхто не здійме з мене!

У тебе мало віри. Якби ти хоч зерня віри мала...

Міріам

О, я вірю, без краю вірю в тебе, сине божий, та я не вірю в себе! Я не вірю, щоб я могла івої слова прийняти.

Месія

Таке смирення гірше від гордині. Міріам

О, сто раз гірше, я те добре знаю, і з того розпач мій.

Месія

Ти не наводь обмови зайвої на власну душу,— такою чорною вона не може бути.

Міріам

О ні, учителю, вона чорніша, ніж хата-пустка, що після пожежі чорніє порожнечею. Вода твоїх речей, цілюща та живуща, душі моєї вигоїть не може.

Вода боронить від огню живого, згорілу ж хату дарма поливати.

Месія

Та що тобі спалило душу, жінко?

Міріам Не знаю: чи ненависть, чи любов.

Месія Кого ж ненавидиш ти?

Міріам

Ворогів.

Своїх?

Міріам

Твоїх.

Месія Я їх казав любити.

Міріам

А я люблю... не їх.

Месія

Вони для тебе, як і для мене, ближні.

Міріам

Але я

від них далека, наче від єхидни.

Месія Вони не відають, що творять. Міріам

І єхидна

несвідома, а всяк її розтопче, . як стріне на шляху.

Месія

Якби єхидна могла покинути свою отруту, вона була б не гірша від голубки.

Міріам Але вона отрути не покине.

Месія

Про царство боже на землі ти чула?

Міріам Та я ж тепер ніде його не бачу.

Месія

Ти дивишся й не бачиш, маловірна. Міріам

0 так, не бачу! Світло твого духа мене сліпить. Чим ти мені ясніше, тим душі ворогів мені темніші, тим менш єхидна схожа до голубки.

Не маловірна я, занадто вірю,

1 віра та мене навік погубить.

Я вірю, що ти світло — і такого ся темрява до себе не приймає?

Я вірю, що ти слово — і такого отой глухорожденний люд не чує? їм, може, треба іншого Месії?

їм, може, сина божого не досить?

Месія

Вони сліпі, вони ще не прозріли, самого слова мало їм для віри, їм треба діла.

Міріам

Ти творив дива! Месія

Творив дива ще тільки над водою; сього не досить — треба крові.

Міріам (з жахом)

Крові?

Чиєї крові, вчителю?

Месія

Моєї.

Міріам Хай їм вона на голову впаде!

Месія

Не проклинай, вертається прокляття на того, хто сказав його.

v Нехай!

Я знаю се, проклята я навіки, бо я любить не вмію ворогів.

0, кожний тихий усміх