Читати книгу - "Світогляд українського народу"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У міфології персидській, скандінавській, грецькій і римській ми знаходимо, що люди стали з дерева та огню. Греки вірили, що третє людське плем'я Зевс сотворив з ясенка, а Римляни думали, що люди стали з твердого дуба та з пеньків. У Ведах говориться, що перший чоловік Яма родився од блискавки, а грецький Прометей украв небесний огонь і впустив його в тіло першого чоловіка. На думку про сотворіння людського тіла з дерева, а людської душі з огню навело людей небесне з'явище грому і блискавки в літніх хмарах, звідкіль розвивається початок життя в природі, де в небесному мировому дереві життя, в хмарах запалюється свічка мирового життя і божественна іскра — блискавка. Не дурно ж і колядчаний Громовик створює світ, викресавши його копитами свого дивного коня з <132> скелі. І тут ми бачимо ту саму ідею про початок мирового життя, як і про початок людського життя: блискавка б'є в хмару і викрешує з неї іскру світового життя.
І. Левіцький. <133>
«Всеобіймаюче око України»
Післямова О. Мишанича
Українська міфологія — одна з ланок загальнослов'янської і світової міфології. Корінням своїм вона сягає у сиву давнину, в далекі доісторичні і дохристиянські часи. Ще до прийняття християнства східні слов'янські племена витворили свою багату міфологію, що базувалася на народних віруваннях, які носили анімістично-магічний характер. Давні українці мали свій язичницький Олімп, обожествляли і одухотворяли природу, вірили в її чарівну силу. Крім головних божеств Давньої Русі — Сварога, Хорса, Дажбога, Перуна, Белеса, Стрибога, Мокоша, Ярила, Купайла та ін., вони персоніфікували майже всі сили і явища природи — сонце, місяць, зірки, грім і блискавку, мороз, вітер, вогонь, воду, створили поетичні образи долі, різних духів — лісовиків, водяників, домовиків, чортів, упирів та інших злих сил.
Після прийняття християнства церква почала боротьбу з давніми віруваннями, забороняючи їх і пристосовуючи до язичницьких традицій свої, християнські вірування, обряди і звичаї. Боротьба ця тривала цілі століття, проте старі традиції <134> практично викорінити ніколи не вдавалося. Так на Русі запанувало двоєвір'я, співіснування двох релігійних світоглядів народу — язичницького і християнського. Давні поганські божества одержують своїх християнських двійників, християнські свята пристосовуються до поганських. Давня українська язичницька міфологія у своєму християнізованому вигляді — один із яскравих феноменів українського національного і культурного буття.
Сучасна духовна культура українського народу може бути повною і зрозумілою тільки після з'ясування тих першопочатків, шо сформувалися і утвердилися в християнський період, а після прийняття християнства дали нову якість, яка ось уже століттями є душею народної культури, не дає їй загинути навіть у найжорстокіших катаклізмах нових часів.
Наукове дослідження української міфології як сектора міфології загальнослов'янської розпочалося з середини XIX століття. Цій темі приділяли увагу М. Костомаров, М. Максимович, О. Потебня, М. Сумцов, торкалися її і російські дослідники — Ф. Буслаєв, О. Афанасьєв, О. Веселовський. У 70-х pp. XIX століття до неї звернувся Іван Нечуй-Левицький (1838–1918).
Про Нечуя-Левицького з шкільної лави пам'ятаємо як про видатного письменника, автора «Миколи Джері», «Кайдашевої сім'ї» та інших популярних прозових творів. Та майже нічого не знаємо про нього як про письменника історичної теми, <135> автора романів «Єремія Вишневенький» та «Іван Виговський». І вже зовсім невідомий він як історик і етнограф, літературознавець і мовознавець.
Письменник багато зробив для популяризації історичних знань серед народу, залишив цілу низку наукових розвідок, які сьогодні, в добу відродження національної свідомості і посиленого інтересу до свого історичного минулого, повертаються до нас як цікава лектура, що у популярній формі відтворює історичну правду про життя і боротьбу нашого народу в давноминулі часи за своє виживання й утвердження.
З історичних праць Нечуя-Левицького слід згадати такі: «Унія і Петро Могила, київський митрополит» (Київ, 1875), «Перші київські князі Олег, Ігор, Святослав і святий Володимир і його потомки» (Київ, 1876), «Татари і Литва на Україні» (Київ, 1876), «Український гетьман Богдан Хмельницький і козаччина» (Львів, 1878), «Українські гетьмани Іван Виговський та Юрій Хмельницький» (Львів, 1879), «Руїна на Україні. Українські гетьмани Дорошенко, Многогрішний та Самойлович». У 1878 і 1884 pp. у львівській «Правді» друкувалася його відома стаття «Сьогочасне літературне прямування», що викликала полемічну відповідь молодого Івана Франка, хоч це не завадило йому пізніше назвати Нечуя-Левицького «артистом зору», «всеобіймаючим оком України».
Проте над усіма цими працями тривалий час тяжіла сувора й несправедлива оцінка — у кращому <136> разі як такими, що позначені буржуазно-націоналістичною обмеженістю автора, їх замовчували, вони не видавалися.
У річищі історичних і філологічних зацікавлень письменника з'явилася і його етнографічно-фольклористична розвідка «Світогляд українського народу», що протягом 1876 року друкувалася у львівському журналі «Правда» (№№ 1–9, 13–17, 20, 22, 23) і цього ж року вийшла окремим відбитком як «передрук з «Правди»: Світогляд українського народа. Ескіз української міфології. Написав Іван Левіцький. У Львові, 1876, 80 с.
Праці Нечуя-Левицького не поталанило: вона залишилася непоміченою, більше не передруковувалася, навіть не потрапила до бібліографічного покажчика творів письменника, вміщеного у третьому томі біо-бібліографічного словника «Українські письменники» (Київ, 1963). Над нею навис привид українського буржуазного націоналізму, бо ж автор виводив українську міфологію ще з дохристиянських часів, розглядав українську культуру в її історичному розвитку серед інших слов'янських і неслов'янських культур від її найдавніших витоків як питомо національну. Нечуєві-Левицькому безпідставно закидали неоригінальність його праці,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світогляд українського народу», після закриття браузера.