Читати книгу - "Вибрані твори"

Кров червона тече струмками, Та тепер я за двох міцна І за двох піднімаю камінь. Не загинеш! За муром день Ллється з неба вином гарячим, І життя не стоїть, а йде З гострим сміхом і гострим плачем. Олив’яне лице юрби Згине в сонці і блискавицях — Тільки вітер нас буде бить По звитяжних, щасливих лицях! «Махнуть рукою! Розіллять вино!..»
Махнуть рукою! Розіллять вино! Хай крикне хтось — хай буде завірюха, — Ах, як я хочу віднайти вікно У сірім мурі одностайних рухів! А в тім вікні нехай замерехтить Чиєсь обличчя — вперте і сміливе, Щоб знов життя — надовго чи на мить — Розколихалось хвилею припливу. Щоб погляд чийсь, мов трунок дорогий, Переплеснувся найсвітлішим плином, Де очі інших, очі ворогів Не домішали яду, чи полину. І в душній залі буде знов рости Така дитинна й божевільна мрія: Що задля мене хтось зуміє йти Крізь всі зневаги — так, як я умію! Напередодні

Олегові Ш.

І Коли приходиш ніжний і шумкий, І дзвоном слів перетинаєш спокій, Мені здається — весняних потоків Пливуть бурхливі і ясні струмки. Тоді вдаряють спінені думки У таємничість непочатих років, Куди пірве твої юнацькі кроки Далекий шлях — тривожний і стрімкий. Так радісно тримать мої долоні У цій кімнаті, де в низькім поклоні Схилились айстри на овальний стіл. Та все ж життя — це обрії далекі,