Читати книгу - "Вибрані твори"

Це літаків непогамовний клекіт, I у руках скажений скоростріл.
II Не раз кажу: змагайся і шукай! Вдивляйся в очі пристрастей і зречень! І знаю я: в один затихлий вечір До інших брам сягне твоя рука. Щось захлисне, мов повінна ріка, Моє лице і всі знайомі речі, Бо щастя вихром упаде на плечі Й закрутить дні, мов крила вітряка. Та ледве прийде кликане і ждане, Ти кинеш все, щоб на гучні майдани Піти у слід за тисячами ніг... І раптом пам’ять, мов натхненний майстер, Вогнем змалює золотавість айстер, Овальний стіл і мій веселий сміх. «Усе — лише не це! Не ці спокійні дні,..»
Усе — лише не це! Не ці спокійні дні, Де всі слова у барвах однакових, Думки, мов нероздмухані вогні, Бажання — в запорошених оковах. Якогось вітру, сміху чи злоби! Щоб рвались душі крізь іржаві ґрати, Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби — І варто буде жити чи вмирати! Не бійся днів заплутаних вузлом, Ночей безсонних, очманілих ранків. Хай ріже час лице добром і злом! Хай палять серце найдрібніші ранки! Ти в тінь не йди. Тривай в пекучій грі. В сліпуче сяйво не лякайсь дивиться — Лише по спеці гряне жданий грім І з хмар сковзне — багнетом — блискавиця. П’ятнадцята осінь

Ростиславові Д.

Чи ця вечірня непрозора синь, Далекий дим, чи вогник папіроси, Чи черевики мокрі від роси — Щось нагадало неповторну осінь.