BooksUkraine.com » Детективи » Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3 📚 - Українською

Читати книгу - "Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3"

175
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3" автора Лариса Підгірна. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 104
Перейти на сторінку:
надпис? Місце зустрічі, якесь потаємне слово чи послання? Так можна до вечора блукати харбінськими вулицями, нічого достеменно не дізнавшись.

Ранковий холод змушував його рухатися швидко, тож якось непомітно опинився біля знаменитої пельменної «Донг-Фанг», де зустрівся із Флемінгом вперше, коли прибув до Харбіна.

Знайомі двері і скляна вітрина. Він же не поснідав навіть! Було б добре зараз посьорбати чогось гарячого та зігрітися, обдумуючи свої наступні дії. І раптом Марко побачив: за розмальованим золотими ієрогліфами склом сидів… Ну, звичайно, як же він міг забути про нього!

Марко прочинив двері і поволі зайшов до пельменної.

Як завжди, одягнутий не по погоді, Бендер жадібно сьорбав гарячий бульйон просто з великої керамічної піали. Його потерта кепка і старий закудланий шарф колись білого кольору лежали поруч, на стільці. Тут же до ніжки столу безпритульною собакою тулився чорний наваксований саквояж, а на спинці стільця висіло здихликом сіре благеньке пальто.

Офіціант зневажливо пхекнув, пройшовши повз нього, — з такого задрипанця чайових не дочекатися. І хоч тут, у пельменній «Донг-Фанг», Остапа Бендера знали усі і до його присутності ставилися поблажливо, своєї копійки, однак, втрачати не збиралися.

— Вижу, дела у вас идут неважно, — проказав Марко упівголоса і, не чекаючи запрошення, присів поруч зі своїм старим знайомцем.

Бендер підняв на нього важкий погляд.

— Таки да, неважно, — проказав він понуро. Та, упізнавши Шведа, широко усміхнувся. В очах авантюриста одразу зблиснули вогники. — В управдомы меня в Харбине не берут, — додав він уже веселіше. — А все мои начинания в связи с этим бедламом на КВЖД пошли прахом… Путеводители и пособия по выживанию моего сочинения покупать не желают, а отдавать за бесценок, вложив столько денег и сил в их содержание и печать… — Бендер стиха крякнув. — Это же мои мысли! Мой жизненный опыт! Опыт автора!

Марко з розумінням хитнув головою.

— Вот! — Бендер виразно подивився на піалу з недопитим бульйоном перед собою. — За эти деньги еще вчера я мог бы в «Донг-Фанге» заказать приличный обед из двух блюд, а сегодня только этот жалкий куриный бульон, в котором плавает три жиринки…

Марко і собі усміхнувся сумно.

— Да… — нарешті мовив він. — Похоже, золотые дни Харбина стремительно уходят в небытие. А вместе с ними — и благополучие его обитателей. Но, в самом деле, не оставить же мне вас в такой затруднительной ситуации! Это просто замечательно, что я встретил вас, господин Бендер, снова.

— Вы запомнили мое имя? — здивувався той.

Швед поманив пальцем офіціанта.

— Отложите свой бульон в три жиринки, господин Бендер, и закажите все, что пожелаете.

— Остап, — все ще розгублено-здивовано промовив той. — Зовите меня Остапом, раз вы мне друг.

— И хорошей выпивки закажите, — додав Марко з посмішкою. — Я все оплачу.

До столу подали м’яку тушковану свинину з овочами та чисту горілку.

Цокнувшись з Остапом Бендером келишками, Марко пригубив свій. Зігрітися такого холодного ранку не завадило б і йому. Не чекаючи, коли ж збентежений Бендер візьметься до своєї порції м’яса, Марко почав смакувати своєю. Горілка миттю зігріла, легені наповнилися приємним теплом а м’ясо під дивним на смак гострим зеленим соусом виявилося пречудовим.

— Где вы обитаете, господин Бенедер, позвольте полюбопытствовать? — поцікавився Швед, дочекавшись, поки той вгамує перший голод.

— Да… Снимаю один убогий уголок. Мне за него и платить-то особо нечем, — щиро зізнався той, розвівши руками. — Пока на КВЖД дела шли хорошо, я зарабатывал неплохо. На еду и крышу над головой вполне хватало… Но как только начались эти забастовки робочих… Турист — он же удобство любит! Безопасность! А не забастовки. Деньги, опять же… в бумажки превратились… Каждый день новый курс! Видано ли такое! — Бендер довірливо нахилився до Марка і проказав тихо: — Не скрою, в былые годы я бы воспользовался ситуацией всеобщего хаоса и замешательства. Да только и силы уже не те, да и хочется тихой, спокойной жизни. Обосноваться где-нибудь и жить, не ведая печали. Мои прежние надежды разбиты, планы рухнули… Мечтал увидеть мир, пересечь океан, увидеть Рио-де-Жанейро… А засел в этой дыре на краю света! Говорят, — продовжив він геть утаємничено, — большевики с японцами затеяли большую драку и, памятуя недавние события в бывшей Российской империи, — к бабке не ходи! — могу с уверенностью заявить, что скоро японцы уберутся из Харбина и город окажется под большевиками! Уж я-то знаю! И зачем я, спрашивается, бежал сюда от большевиков?

— Не отчаивайтесь, мой друг! — усміхнувся Марко. — Сейчас многие уезжают из Харбина, покидают Дальний Восток и устремляются в Аргентину или Бразилию… Еще не все потеряно, возможно, ваша мечта осуществится.

— Если бы… Но, как видите, на данный момент я даже не в состоянии оплатить свой обед, — очі Бендера тьмяно зблиснули. — Что говорить о том, чтобы сэкономить на покупку билета!

— Я помогу вам, господин Бендер, — промовив Марко без передмов. — Помогу с оплатой жилья и деньгами на расходы.

— В обмен на что? — здивовано поцікавився Бендер.

— Если согласитесь поработать на меня, — просто сказав Марко. — Возможно, я даже оплачу вам билет на лайнер до Рио.

Остап Бендер сконфужено замовк. Навіть відклав убік ніж та виделку.

— Хотелось бы мне поверить в вашу доброту, господин… Я даже не знаю, как вас зовут… оказывается.

— Это не имеет ровно никакого значения, — відповів Марко. — Если вы будете тщательно выполнять все, о чем я буду вас просить… Вы получите обеспечение в Харбине на все время наших деловых отношений и вожделенный билет на лайнер, когда они подойдут к завершению.

В очах Бендера уже читалася не просто цікавість, а захоплення.

Все ж він замислився. На якусь мить. Та, відкинувши сумніви, спантеличений такою щедрою пропозицією, подав руку Маркові.

— Я полностью к вашим услугам. Что бы там делать не довелось, — впевнено промовив він. Та за мить скоромовкою перепитав: — Ведь никого убивать не придется?

— Не придется, — ствердно відповів Марко. — Я по профессии журналист, мне нужен… надежный человек для выполнения несложных поручений. Например, изучать настроения в обществе, знать, что волнует жителей Харбина… Что говорят там, где мне светиться не с руки. А если еще и сенсацию мне раздобудете… Словом, вы мне подходите абсолютно. У вас имеется ум, сноровка, изобретательность. Все, что нужно.

Бендер полегшено видихнув. Такий поворот подій цього холодного ранку був для нього геть неочікуваним. Тут, у байдужому і цинічному Харбіні, куди він втік від совєцької власті і жив, перебиваючись із хліба на воду, він уже не сподівався знову стати тим Остапом Бендером, яким відчував себе на великій землі. Знесилений мозок не працював чітко, як раніше,

1 ... 21 22 23 ... 104
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3"